Опубліковано від

ISSF опублікувала огляд лов тропічного тунця.

У звіті показано зростання кількості суден на 3,8 % при мінімальному збільшенні вантажності; 74 % суден внесені до реєстру суден ISSF ProActive.

Міжнародний фонд сталого розвитку морепродуктів (ISSF) опублікував оновлений звіт «Snapshot of the Large-Scale Tropical Tuna Purse Seine Fishing Fleets» («Огляд флоту, що займається великомасштабним кошельковим ловом тропічного тунця»), який є унікальною глобальною оцінкою тенденцій зміни вантажності суден, зайнятих промислом тропічного тунця. Автори підрахували, що станом на червень 2025 року 675 суден, зайнятих великомасштабним кошельковим ловом (LSPS), ведуть промисел тропічного тунця, що на 3,8 % більше, ніж минулого року, а загальний об’єм рибних трюмів (FHV) становить понад 864 000 м³ (кубічних метрів), що є зростанням загальної промислової потужності менш ніж на 0,2 % порівняно з минулим роком.

«ISSF — єдина організація, яка щорічно збирає та аналізує глобальні дані про потужності цих флотів», — заявив доктор Віктор Рестрепо, віцепрезидент ISSF з науки. «Наша серія оглядів надає науково обґрунтовану інформацію для підтримки прийняття рішень регіональними органами управління рибальством (RFMO) та галуззю щодо сталого управління потужностями промислу тунця — ключового питання для довгострокового здоров’я океану».

Судна, які відповідають вимогам LSPS (вантажність судна не менше 335 м³), забезпечують більшу частину світового вилову тропічного тунця. Для оновлення звіту ISSF збирає дані з реєстрів суден RFMO та інших джерел, звертаючи особливу увагу на судна, що ведуть промисел жовтоперого, смугастого та великоглазого тунця.

Основні висновки огляду 2025 року

  • Додавання нових суден: 47 суден LSPS, збудованих після 2012 року, були додані до списків дозволених суден RFMO з моменту публікації звіту за 2024 рік, у тому числі 11 нових, збудованих у 2024 і 2025 роках. Понад половина з них ходить під прапором Індонезії і має вантажність, близьку до порогового значення 335 м³.
  • Мінімальний приріст вантажності: хоча кількість суден LSPS зросла з 650 до 675, загальна вантажність збільшилася лише незначно — з 863 100 м³ до 864 700 м³.
  • Оновлення флоту: дев’ять суден LSPS виведені з промислу через утилізацію або затоплення в період 2024–2025 років, що підкреслює необхідність враховувати виведення суден з експлуатації поряд з поповненням флоту при оцінці його потужності.
  • Прозорість на підйомі: 498 із 675 суден LSPS (74 %) наразі зареєстровані у незалежно перевіреному Реєстрі суден ProActive Vessel Register (PVR) ISSF, що становить 83 % від загальної кількості суден FHV. PVR — добровільний інструмент прозорості, який висвітлює методи роботи суден, що сприяють сталому промислу тунця.
  • Моделі маркування: вперше в звіті наведено аналіз тенденцій у прапорах суден з часом, що показує: судна LSPS, які плавають під прапорами країн, що розвиваються або формуються, нині перевищують за чисельністю судна під прапорами розвинених країн у співвідношенні 3,47 — більш ніж удвічі більше, ніж у першому огляді 2012 року.
  • Глобальні тенденції: загальна кількість суден, зайнятих кошельковим ловом тунця у світі, зросла на 9 % — з 1939 у 2024 році до 2106 у 2025 році. Регіон Комісії з рибальства в західній і центральній частинах Тихого океану (WCPFC) залишається найбільшим за кількістю суден кошелькового лову тунця (332).
  • Міжрегіональні дозволи: 12 % суден LSPS мають дозвіл на промисел у більш ніж одному регіоні RFMO, що ускладнює управління потужностями на регіональному рівні.

Рекомендації для промисловості та РРХО

У звіті наведено низку рекомендацій для судновласників та РРХО:

  • Розширення використання IMO номерів: використання IMO номерів судами LSPS зросло з 12 % у 2011 році до 99 % на сьогодні. ISSF закликає до подальшого поширення використання IMO номерів на всі типи та розміри суден.
  • Покращення точності даних про судна: для усунення прогалин у даних необхідно посилити контроль якості при поданні інформації до реєстрів суден RFMO.
  • Відстеження активних потужностей: усі РРХО повинні вести не лише списки дозволених суден, а й облік суден, що ведуть активний промисел щороку.

«Ретельне і послідовне відстеження обсягів вилову тунця допомагає забезпечити відповідність зусиль зі сталого розвитку динаміці змін риболовного флоту», — зазначив Рестрепо. «Щорічна публікація цих даних є критично важливою для підвищення відповідальності, прийняття науково обґрунтованих рішень і стимулювання постійного вдосконалення у всьому ланцюгу поставок морепродуктів».

Опубліковано від

Новий етап глобального управління океанами та виклики глибоководного добування

High Seas Treaty: Новий етап глобального управління океанами та виклики глибоководного добування

Анотація:
У статті розглядаються передумови, зміст та потенційні наслідки для світового морського господарства та екологічної безпеки, пов’язані з підписанням міжнародного договору High Seas Treaty. Особлива увага приділяється впливу нового режиму на плани глибоководного добування корисних копалин у міжнародних водах.

🔹 Вступ

У червні 2023 року Організація Об’єднаних Націй ухвалила історичну угоду High Seas Treaty — перший юридично зобов’язувальний документ, що регулює охорону біорізноманіття у міжнародних водах. Станом на вересень 2025 року понад 60 країн уже ратифікували цей договір, що свідчить про його важливість у контексті сталого розвитку та протидії деградації морських екосистем.

🔹 Суть угоди

High Seas Treaty стосується приблизно 60% площі Світового океану, яка перебуває за межами національної юрисдикції. Основні положення включають:

  • створення морських охоронних зон у відкритому морі;
  • збереження генетичних ресурсів океану;
  • проведення обов’язкових екологічних оцінок впливу (EIA) для промислових проектів;
  • регулювання доступу до біологічних ресурсів у відкритому морі;
  • прозорість і міжнародний контроль над діяльністю у міжнародних водах.

🔹 Глибоководне добування: ризики та протиріччя

Зростаючий попит на рідкоземельні метали — літій, кобальт, нікель — стимулює зацікавленість у розробці глибоководних родовищ, особливо в Тихому океані (зони Кларіон-Кліппертон тощо). Промислові компанії та деякі держави (зокрема, Китай, Південна Корея, Науру) вже отримали попередні ліцензії на розвідку.

Проте наукова спільнота застерігає:

“Глибоководні екосистеми надзвичайно чутливі, багато з них залишаються недослідженими. Їх руйнація може бути незворотною.”

Дослідження вказують на можливі наслідки:

  • зникнення ендемічних видів;
  • вивільнення вуглецю з морського дна;
  • зниження здатності океану поглинати CO₂;
  • пошкодження природних середовищ існування, які формувалися тисячоліттями.

🔹 Геополітика та економіка

High Seas Treaty накладає обмеження на діяльність країн і компаній, які планували швидке розгортання глибоководного видобутку. На фоні цього:

  • ЄС та Канада підтримують мораторій на глибоководне видобування;
  • Китай, навпаки, активізує розвідку нових ділянок;
  • Індустрія зеленої енергетики залишається зацікавленою у джерелах стратегічної сировини.

🔹 Значення для України

Україна, як морська держава, не має безпосереднього доступу до глибоководних зон відкритого океану. Проте:

  • вона є членом міжнародних організацій, що регулюють морське право (у т.ч. FAO, GFCM);
  • може брати участь у наукових дослідженнях, зокрема в рамках чорноморського та середземноморського регіонів;
  • має інтерес у збереженні морських біоресурсів, які мігрують між економічними зонами.

🔹 Висновки

High Seas Treaty формує нову архітектуру управління відкритими морями. Успішна реалізація угоди залежить від балансу між:

  • потребами світової економіки в стратегічних ресурсах;
  • необхідністю зберегти океан як глобальну екосистему;
  • здатністю країн дотримуватися екологічних стандартів.

Україна повинна інтегруватися в глобальні дослідницькі ініціативи та впроваджувати найкращі практики сталого морського управління, що ґрунтуються на міжнародному праві та сучасній науці.

📚 Література:

  1. United Nations High Seas Treaty (2023)
  2. FAO. State of World Fisheries and Aquaculture (2024)
  3. Financial Times: High Seas Treaty looms over deep-ocean mining plans (2025)
  4. Environmental Justice Foundation Reports (2024–2025)
Опубліковано від — Залишити коментар

Держрибагентство активізує діалог із громадськістю

Цифровізація та законодавче оновлення: Держрибагентство активізує діалог із громадськістю щодо майбутнього рибної галузі України

19 вересня 2025 року в Києві відбулася чергова стратегічна зустріч керівництва Державного агентства меліорації та рибного господарства України з представниками громадськості, наукових кіл і бізнесу. Участь у заході взяли Голова Держрибагентства Ігор Клименок та заступник з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (CDTO) Сергій Дехтяренко.

Зустріч стала логічним продовженням курсу на відкритість і партнерство, який сьогодні реалізує Агентство. Головними темами обговорення стали законодавчі зміни, цифрова трансформація галузі та шляхи її подальшого розвитку в контексті сучасних викликів.

🔍 Ключові напрями, озвучені під час зустрічі:

  • Запровадження довгострокових риболовних квот (на 5 років):
    Цей підхід покликаний забезпечити стабільність та прогнозованість для учасників ринку, зменшити адміністративне навантаження та стимулювати інвестиції в галузь.
  • Реформування та вдосконалення системи «еРибальство»:
    Удосконалення електронного обліку, автоматизація взаємодії з підприємствами та інтеграція з іншими державними реєстрами розглядаються як пріоритети. Це дозволить зменшити кількість зловживань, забезпечити прозорість та оперативний обіг даних.
  • Модернізація дистанційного моніторингу риболовних суден:
    Пропонується вдосконалення технічних засобів та програмного забезпечення для точного відстеження переміщень суден у режимі реального часу, що є критично важливим для боротьби з нелегальним, непідзвітним та нерегульованим рибальством (IUU Fishing).
  • Необхідність оновлення законодавства:
    Обговорювалися прогалини в чинному законодавстві, які заважають ефективному регулюванню галузі, зокрема щодо розподілу ресурсів, контролю вилову та стимулювання аквакультури. Учасники зустрічі підкреслили потребу у новій редакції Закону України “Про рибне господарство”, яка відповідатиме вимогам сталого розвитку та цифрової доби.

🌐 Роль цифровізації в розвитку галузі

У ході обговорення особлива увага була приділена цифровій трансформації рибного сектору, яку координує заступник Голови Агентства Сергій Дехтяренко. Він наголосив, що:

«Цифровізація — це не лише про зручність, це — про довіру. Прозорі дані, відкриті реєстри, автоматизовані сервіси — це основа нової взаємодії держави з рибалками, науковцями, екологами та бізнесом».

Розвиток електронних інструментів дозволяє оперативно аналізувати дані вилову, виявляти потенційні ризики для водних біоресурсів та приймати обґрунтовані управлінські рішення.

🗣️ Відкритий діалог як інструмент реформування

Ігор Клименок підкреслив, що тільки через відкритий діалог з громадськістю та бізнесом можливо вибудувати чесні, зрозумілі та прогнозовані правила гри на рибному ринку України. Держрибагентство взяло курс на системну комунікацію з усіма зацікавленими сторонами, щоб створити ефективне, екологічно відповідальне та економічно стабільне рибне господарство.

📈 Подальші кроки та очікування

Держрибагентство продовжить роботу в таких напрямах:

  • адаптація галузі до стандартів ЄС у сфері аквакультури та рибальства;
  • створення єдиної електронної платформи для суб’єктів господарювання;
  • стимулювання вирощування риби як екологічної альтернативи надмірному вилову;
  • популяризація науки та інновацій у рибному секторі.

🔬 Висновки

Проведена зустріч засвідчує: риболовна галузь України входить у фазу глибокого оновлення, де пріоритетами стають прозорість, цифровізація, стале управління ресурсами та залучення громадянського суспільства. Успіх реформ залежатиме від узгоджених дій усіх учасників — держави, бізнесу, науки та громадськості.

📝 Матеріал підготовлено на основі офіційного повідомлення Держрибагентства України та відкритих джерел. Для публікації на порталі «Fishes».

Опубліковано від — Залишити коментар

Велика біла акула (Carcharodon carcharias) у своїй природній екосистемі.

Велика біла акула (Carcharodon carcharias) у своїй природній екосистемі: біологічні особливості, поведінка та екологічне значення

Анотація

Велика біла акула (Carcharodon carcharias), один із найбільш вивчених, але водночас найменш зрозумілих морських хижаків, є ключовим видом у морських екосистемах помірного та субтропічного поясу. У статті розглянуто її екологічну роль, фізіологічні та поведінкові адаптації, особливості середовища існування, а також сучасні загрози, що стоять перед популяціями великої білої акули у світовому океані.

1. Вступ

Велика біла акула — це надзвичайно ефективний морський хижак, що займає вершину трофічної піраміди. Попри популяризацію цього виду у масовій культурі, його реальна екологічна роль у природних екосистемах значно складніша та глибша, ніж загальновідомий стереотип про «людожера».

2. Ареал і середовище існування

Carcharodon carcharias зустрічається в помірних та субтропічних водах усіх океанів. Найвища щільність популяції спостерігається біля узбереж Австралії, Південної Африки, Каліфорнії та Нової Зеландії. Велика біла акула переважно мешкає у прибережних водах із розвиненою екосистемою: континентальні шельфи, скелясті рифи, міграційні маршрути морських ссавців.

У літній період акули можуть заходити в більш прохолодні широти, а взимку — мігрують у тепліші води. Відомі випадки трансоокеанських міграцій на понад 10 000 км, що свідчить про високу мобільність та складну просторову екологію виду.

3. Морфологія та фізіологія

Дорослі особини можуть досягати 6 м у довжину та важити понад 2 тонни. Їх тіло гідродинамічно оптимізоване для тривалого пересування на великі відстані, а надзвичайно потужні щелепи здатні розривати здобич великого розміру. Зуби, розташовані в кілька рядів, постійно оновлюються протягом життя акули.

Унікальною особливістю великої білої акули є здатність зберігати внутрішню температуру тіла вищою за температуру навколишнього середовища, що забезпечує ефективність у прохолодних водах.

4. Харчування і поведінка

Велика біла акула є опортуністичним хижаком. У молодому віці вона харчується рибою та кальмарами, а з віком переходить на більшу здобич: тюленів, морських левів, дельфінів, навіть китів.

Вид проявляє складну мисливську поведінку — використовує укриття, дотримується стратегії раптової атаки знизу, демонструє здатність до навчання. Також спостерігалася «розвідка» об’єктів, зокрема з елементами соціальної поведінки, хоча вид вважається поодиноким.

5. Екологічне значення

Як верхівковий хижак, C. carcharias контролює популяції травоїдних та середньорівневих хижаків, що забезпечує баланс у морських екосистемах. Вид впливає на поведінку морських ссавців, змінюючи їх маршрути та місця харчування. Таким чином, велика біла акула має непряму роль у збереженні морських луків та коралових рифів.

6. Загрози і охорона

Головні загрози: надмірний вилов (як цілеспрямований, так і випадковий при промислі тунця), деградація середовища існування, зміни клімату та зниження чисельності видів-жертв. Попри захист у багатьох країнах, велика біла акула залишається вразливою за класифікацією МСОП (IUCN Red List – Vulnerable).

Окремі популяції, наприклад у Середземному морі, перебувають під критичною загрозою зникнення. Ефективна охорона вимагає міжнародного співробітництва, посиленого моніторингу, заборони торгівлі плавниками та більшої наукової обізнаності.

7. Висновки

Велика біла акула — життєво важливий компонент океанічних екосистем. Її захист не лише етичне зобов’язання людства, але й необхідна умова для стабільності біологічного різноманіття морських середовищ. Подальші наукові дослідження, зокрема із застосуванням супутникового моніторингу, генетики та поведінкової екології, є ключовими для розробки ефективних стратегій збереження.

🔍 Ключові слова:
Carcharodon carcharias, верхівковий хижак, морська екологія, охорона акул, біорізноманіття, МСОП, поведінкова екологія.

Опубліковано від

Як вижити під час нападу акули: уроки з історії британського плавця Крістофера Мюррея

Вступ

Інциденти з нападами акул на людей — рідкісні, але дуже драматичні події, що привертають увагу як громадськості, так і науковців. 30 вересня 2025 року британський плавець Крістофер Мюррей зазнав нападу білої акули під час нічного запливу уздовж узбережжя Каліфорнії. Його історія — не лише про сміливість та швидку реакцію, а й про те, як підготуватися до подібних екстремальних ситуацій.

Хронологія подій

Крістофер Мюррей розпочав нічний заплив між островом Каталіна та каліфорнійським узбережжям, плануючи подолати приблизно 35 кілометрів. Близько трьох годин по тому він відчув перший укус у руку, а невдовзі — ще один у ногу. Мюррей зміг вчасно відреагувати — ударивши ногою нападника, він відштовхнув акулу і зумів уникнути серйознішої травми.

Під час інциденту поруч перебували його команда підтримки — катамаран і каякер, які одразу помітили небезпеку і евакуювали постраждалого з води.

Video preview

Психологічний аспект: як реагувати у стресовій ситуації

На думку експертів із психології екстремальних ситуацій, перша реакція людини у небезпеці — паніка. Однак збереження холодної голови, як у випадку Мюррея, значно підвищує шанси на виживання.

Основні психологічні поради для плавців та аквалангістів:

  • Тренуватися швидко оцінювати ситуацію і діяти рішуче;
  • Знати прийоми самозахисту (удари руками, ногами в чутливі зони);
  • Мати підтримку — напарника чи команду, що завжди поруч;
  • Залишатися максимально спокійним, щоб не привертати зайвої уваги агресора;
  • Після інциденту не замикатися в собі — звертатися по психологічну підтримку.

Медичний аспект травм

Мюррей отримав пошкодження, що потребували накладання близько 20 швів. Проте, за щасливим збігом, серйозних пошкоджень судин та сухожиль уникнув, що значно спростило процес відновлення.

Такий випадок ілюструє важливість наявності кваліфікованої медичної допомоги поруч з акваторією, де відбуваються тривалі запливи. Адже швидка евакуація і своєчасне лікування можуть зберегти життя.

Безпека на відкритій воді: рекомендації

  • Планування маршруту і часу запливу: варто враховувати можливу активність хижаків (часто це світанок чи захід сонця);
  • Наявність підтримки: каякер або катамаран, що слідкують за плавцем;
  • Використання спеціального спорядження: костюм з антиакульою сіткою або відлякувачами;
  • Знання поведінки акул: розуміння, коли вони агресивні, а коли ні;
  • Інформування відповідних служб: про місце і час запливу для оперативної допомоги в разі небезпеки.

Висновки

Історія Крістофера Мюррея — це не лише про мужність, а й про важливість підготовки, підтримки та знань для безпечного перебування у відкритій воді. Ретельне планування, тренування та збереження спокою — ключові чинники виживання під час несподіваних небезпек.

Психологічна підтримка після таких подій також відіграє значну роль у повному відновленні та подальшій адаптації до активного способу життя.

Джерела і додаткове читання

  1. Swimmer recalls how he fought off shark during attack along Calif. coast — People.com
  2. British swimmer survives great white shark attack — TheTimes.co.uk
  3. British swimmer survives double great white shark attack — TheSun.co.uk
Опубліковано від

Новий етап глобального управління океанами

Світова угода про захист біорізноманіття відкритого моря офіційно ратифікована: новий етап глобального управління океанами

Марокко стало 60-ю країною, яка ратифікувала Договір ООН про захист біорізноманіття в міжнародних водах, забезпечивши його набуття чинності в 2026 році.

У вересні 2025 року міжнародна спільнота досягла історичної віхи в сфері охорони морських екосистем: 60-а ратифікація, здійснена Королівством Марокко, забезпечила офіційне набуття чинності так званого “Договору про відкриті моря” (High Seas Treaty). Цей документ спрямований на збереження морського біорізноманіття за межами національних юрисдикцій, тобто в міжнародних водах, які охоплюють понад 60% Світового океану.

Договір є першим юридично обов’язковим документом, який створює інструментарій для створення морських охоронних територій (MPAs) у відкритому морі, а також регулює доступ до морських генетичних ресурсів, розподіл вигод, проведення оцінок впливу на довкілля, та посилює міжнародну наукову співпрацю.

«Це серйозний прорив у зусиллях людства щодо збереження океанічної природи. Вперше ми маємо чіткий правовий механізм для управління понад половиною площі світового океану», — зазначила представниця ООН з морських питань.

Що передбачає Договір: ключові положення

  • Створення захищених зон у відкритому морі — з метою збереження ключових морських екосистем та видів.
  • Обов’язкові оцінки впливу на довкілля для будь-якої діяльності, яка планується в міжнародних водах.
  • Регулювання доступу до генетичних морських ресурсів — включно з питаннями справедливого розподілу вигод від їхнього комерційного використання.
  • Передача технологій та сприяння участі країн, що розвиваються, у дослідженнях і використанні ресурсів відкритого моря.

Україна і новий режим управління океанами

Хоча Україна не має безпосереднього доступу до відкритих морів, участь у глобальних природоохоронних ініціативах такого рівня має стратегічне значення:

  • Забезпечення екологічної дипломатії як інструменту міжнародної репутації.
  • Доступ до спільних дослідницьких програм та технологій у сфері біорізноманіття.
  • Захист світової продовольчої безпеки через збереження рибних запасів.

Набуття чинності Договору очікується в 2026 році, після чого буде сформований спеціальний міжурядовий орган з нагляду за його виконанням.

Довідка: Робота над документом тривала понад 15 років, а фінальний текст був погоджений у березні 2023 року під егідою ООН. За оцінками екологів, лише 1% відкритого моря нині має охоронний статус, і саме цей договір покликаний змінити ситуацію.

Редакція порталу заохочує наукову спільноту України уважно слідкувати за імплементацією договору та потенційною участю в дослідницьких консорціумах, які виникнуть у межах нової глобальної системи управління океанами.

Опубліковано від

Індонезія демонструє успіхи дрібномасштабного рибальства на конференції ООН

*В.о. генерального директора з рибальства Міністерства морських справ та рибальства (KKP) Лотарія Латіф на Третій конференції ООН з океану (UNOC-3) 2025 року в Порт-Лімпії, Ніцца, Франція. ANTARA/HO – Відділ зв’язків із громадськістю KKP.

Джакарта (ANTARA) — Міністерство морських справ та рибальства Республіки Індонезія представило передовий досвід у сфері дрібномасштабного рибальства на Третій конференції ООН з океану (UNOC-3) 2025 року, що відбулася в Порт-Лімпії, Ніцца, Франція.

«Індонезія віддана зміцненню сталого управління океанами та просуванню інклюзивних підходів до дрібномасштабного рибальства, які базуються на місцевому досвіді», — заявила в.о. генерального директора з рибальства Міністерства морських справ та рибальства Лотарія Латіф у заяві, отриманій у Джакарті в неділю (15 червня).

Латіф зробив цю заяву під час паралельного заходу, організованого урядом Мальдівських островів під назвою «Забезпечення сталого та справедливого управління океаном: багатосторонні підходи до дрібномасштабного рибальства та морських охоронюваних територій».

Він підкреслив, що Індонезія, будучи четвертим за величиною архіпелагом світу, має потенціал сталого рибальства обсягом 12 мільйонів тонн і вирізняється винятково високим морським біорізноманіттям.

Політика сталого рибальства Індонезії, заснована на квотах, довела свою ефективність у стимулюванні зростання національного промислового вилову, що в середньому становить 3,94 % на рік — з 4,51 млн тонн у 2016 році до 7,71 млн тонн у 2023 році, що робить Індонезію другим за обсягом виробником промислового вилову у світі після Китаю, зазначив Латіф.

Він також наголосив на співпраці Індонезії з глобальними ініціативами, такими як CFI Indonesia, які підтримують управління дрібномасштабним рибальством на рівні громад.

Яскравим прикладом є ініціатива Sasi Label на Молуккських островах, де місцеві традиції визначають тимчасове закриття риболовних зон для відновлення морських ресурсів.

«Ця модель не лише захищає морські екосистеми, а й зміцнює місцеві інституції, розширює права й можливості жінок та покращує добробут рибалок завдяки кооперативам і цифровим інструментам, таким як електронні риболовні журнали», — додав Латіф.

Він також зазначив, що виробництво риби в Індонезії залишається в межах біологічно безпечних рівнів, а ступінь використання ресурсів становить менше 80 % від максимально сталого вилову (МСВ). У період з 2020 по 2024 рік середньорічний обсяг вилову становив 7,39 млн тонн.

Паралельно стрімко зростала вартість експорту продукції дрібномасштабного рибальства — з 3,31 млрд доларів США у 2020 році до 3,91 млрд доларів США у 2023 році, головним чином за рахунок таких ключових товарів, як тунець, кальмари, восьминоги та краби.

На завершення Латіф закликав усі зацікавлені сторони посилювати глобальне співробітництво для досягнення Цілі сталого розвитку ООН №14 (Життя під водою) через партнерства, програми співпраці та міжнародні форуми.

«Запрошуємо всіх партнерів і зацікавлені сторони долучитися до саміту Ocean Impact Summit в Індонезії у 2026 році, який стане яскравим проявом нашої спільної відданості здоров’ю та сталості океанів», — сказав він.

Раніше, під час конференції UNOC-3 (9–13 червня 2025 року), міністр морських справ та рибальства Індонезії Сакті Вахю Тренггоно підтвердив непохитну відданість країни захисту океанів та сталому розвитку «блакитної» економіки.

Опубліковано від — Залишити коментар

Салат із морської капусти (kelp) і зеленої крабової пасти

green fish

Рецепт: Салат із морської капусти (kelp) і зеленої крабової пасти

Інгредієнти:

  • Морська капуста (sugar kelp) — 200 г
  • Зелена крабова мʼясна паста або зелений краб, очищений — 150 г
  • Огірок — 1 штука
  • Яблуко кисло-солодке — 1 маленьке
  • Лимонний сік — 1 ст. ложка
  • Оливкова олія — 2 ст. ложки
  • Соняшникова олія — за бажанням
  • Чилі (свіже або висушене) — за смаком
  • Сіль, перець — за потребою

Приготування:

  1. Морську капусту промий і поріж смужками або тонкими пластинами. Якщо вона надто жорстка — ошпар її кип’ятком на кілька секунд і швидко охолоди.
  2. Огірок та яблуко наріж дрібними кубиками, щоб вони додали свіжості і хрускоту.
  3. У невеликій мисці змішай зелений краб або крабову пасту з лимонним соком, додай оливкову олію, трохи чилі, сіль і перець.
  4. Додай до креветок або іншим морепродуктам — якщо бажаєш трохи білка — і перемішай з морською капустою, огірком і яблуком.
  5. За бажанням — зверху прикрась свіжими травами (наприклад, кінзою чи петрушкою), додай трохи соняшникової олії для аромату.

Подача:

  • Подай салат охолодженим, як легку закуску або гарнір.
  • Добре підійде до страв із морепродуктів, сашимі, або як частина вегетаріанського меню.
  • Можеш експериментувати з додаванням ферментованої морської капусти або капустяного квашу для кислого відтінку, як це роблять із kelp у деяких рецептах на північному сході США.
М'ясо королівського краба

М’ясо королівського краба

Price range: 5,13 € through 137,50 €
Категорія:
Опубліковано від

Норвегія набуває права власності на російське риболовецьке судно

Офіційне повідомлення | Міністерство промисловості і рибальства regjeringen.no

Уряд ухвалив, що держава через Морську адміністрацію (Kystverket) негайно набуває права власності на судно LLV Azurit.
«Цей корабель має бути виведений з порту Ботсфьорд», — заявила міністр рибальства та океанів Маріан Сівертсен Нес. «Після ретельного розгляду та спроб різних рішень, стало цілком необхідним прийняти рішення про державне відчуження судна. Морська адміністрація має повноваження вжити всі необхідні заходи для його усунення».

Російське риболовне судно перебувало в порту Ботсфьорд із травня 2024 року. 6 грудня 2024 року на підставі закону про безпеку було видано наказ, що судно має покинути порт протягом п’яти робочих днів. Термін сплив 13 грудня 2024 року. Це рішення було ухвалене тому, що тривале перебування судна в порту визнано загрозою національним інтересам безпеки.

Власник судна не виконав наказ про його виведення з порту Ботсфьорд. Відповідні органи розглядали й пробували різні варіанти буксирування, але жоден із них не дав результату. Поліція вже вжила заходів для контролю над ситуацією.

Наразі ухвалене рішення має негайну дію та передбачає, що держава отримає повне управління судном і вжие всі необхідні дії для його усунення. Морська адміністрація буде відповідальна за організацію виведення судна.

В порту Ботсфьорд та в інших зацікавлених структурах існують неврегульовані фінансові претензії щодо цього судна, і уряд враховуватиме їх у подальшому вирішенні справи.

Опубліковано від

Загроза інвазивного виду — корейський (темний) окунь (Sebastes schlegelii) для екосистеми Чорного моря

Чорне море дедалі більше стає ареною змін у складі гідробіонтів, зумовлених як кліматичними, так і антропогенними факторами. Однією з найтривожніших тенденцій є поступове заселення новими видами, зокрема представником родини скорпенових — корейським (темним) окунем, який традиційно мешкає в Тихому океані.
У цій статті розглянуто походження і поширення виду в Чорному морі, механізми його впливу на місцеву екосистему, можливі наслідки та шляхи управління ризиком.

Походження та поширення виду

Вид Sebastes schlegelii (корейський або темний окунь) традиційно мешкає на східноазійських шельфах — біля берегів Кореї, Японії, Східного Китаю та російського Далекого Сходу.
Уперше окремі екземпляри цього виду були зафіксовані в Чорному морі в районі Балаклави (Крим) ще у 2013 році. Згодом чисельність виду почала зростати, а ареал — розширюватися.
Науковці відзначають, що цей вид добре адаптується до місцевих умов і демонструє підвищену швидкість росту.
Ймовірні шляхи потрапляння в Чорне море:

  • перенесення личинок через баластні води суден;
  • завезення з об’єктами аквакультури (наприклад, спатом устриць або інших морських організмів).

Біологічні характеристики та адаптивність

Корейський окунь — хижий прибережний вид, який живиться дрібною рибою та ракоподібними.
У Чорному морі він демонструє такі адаптивні переваги:

  • не впадає у зимову сплячку, що дає йому перевагу над місцевими видами;
  • активний у міжсезоння та споживає більше корму;
  • росте швидше, ніж у природному ареалі.

Ці ознаки свідчать про високий інвазійний потенціал і здатність виду ефективно натуралізуватися в нових умовах.

Екологічні ризики для Чорноморської екосистеми

Конкуренція за ресурси

Темний окунь потенційно конкурує з аборигенними хижими видами (зокрема зі скорпеною) за спільну кормову базу — креветок, крабів і дрібну рибу. Зростання його чисельності може призвести до дефіциту кормових ресурсів та зниження популяцій місцевих видів.

Хижий тиск

Оскільки S. schlegelii — ефективний хижак, його присутність може змінити структуру прибережних угруповань, зменшуючи чисельність чутливих видів, таких як барабулька. Це здатне спричинити каскадні зміни в харчових ланцюгах.

Промислова перспектива

Корейський окунь вважається цінним промисловим видом через якісне м’ясо. Водночас його надмірне розповсюдження може становити небезпеку для біорізноманіття. Розвиток промислового лову без екологічного контролю може стимулювати ще більшу інвазію.

Можливість подальшої експансії

Існують прогнози, що вид може поширитися з Чорного моря до Азовського, що підсилює необхідність моніторингу та превентивних дій.

Управління ризиком та рекомендації

  1. Моніторинг. Необхідно проводити систематичне спостереження за поширенням S. schlegelii, визначати його кількісні показники, умови проживання та динаміку росту.
  2. Оцінка впливу. Розробити моделі впливу окуня на місцеву фауну та встановити допустимі межі чисельності.
  3. Регулювання промислового вилову. Якщо вид буде визнано промисловим, необхідно запровадити обмеження, які унеможливлять екологічні дисбаланси.
  4. Підвищення обізнаності. Інформувати рибалок, дайверів і працівників аквакультури про ознаки інвазивних видів та правила поводження з ними.
  5. Наукові дослідження. Поглибити вивчення життєвого циклу, екологічної пластичності та впливу окуня на трофічні мережі Чорного моря.

Висновки

Корейський (темний) окунь — потенційно небезпечний інвазивний вид, який успішно адаптувався до умов Чорного моря. Його поширення може мати значні екологічні наслідки: від витіснення аборигенних видів до порушення стабільності екосистеми.
Для збереження біорізноманіття необхідні системні моніторингові програми, екологічне регулювання промислового вилову та наукова підтримка рішень у сфері морської політики.

Автор

Василь Иванов НАН

Джерела

  1. ГПІМО НАН України. Зміни у біорізноманітті Чорного моря під впливом інвазивних видів. gpimo.nas.gov.ua
  2. Новини TEK FM. “Корейський окунь у Чорному морі”.
  3. Голос Криму. “Інвазивні види у водах Чорного моря”.
  4. Nikvesti. “У Чорному морі з’явився новий хижак”.
  5. Радіо Свобода Крим. “Темний окунь — новий мешканець Чорного моря”.
  6. RIA Крим. “Екзотичний хижак у Чорному морі: кому загрожує небезпека”.
  7. Вести Кавказа. “Далекосхідний вид стане промисловим у Чорному морі”.