Кампанія з мертвим лососем від Boden: рекламний скандал та реакція рибної індустрії

Вступ

Сучасний маркетинг часто вдається до візуального шоку, щоб привернути увагу споживачів. Проте не кожна провокація виправдана. У жовтні 2025 року британський бренд одягу Boden опинився в центрі скандалу після запуску рекламної кампанії, у якій моделі позували з мертвими лососями на фоні сільської природи. Кампанія викликала хвилю обурення серед рибалок, захисників довкілля та громадськості. Цей випадок підняв важливі питання про етику у рекламі, сприйняття дикої та вирощеної риби, а також відповідальність брендів у часи екологічної кризи.

---

Суть події та реакція суспільства

За повідомленням видання SalmonBusiness, рекламна зйомка проходила в сільській місцевості. Моделі у светрах Fair Isle і кілтах тримали в руках мертвих лососів та рибальське спорядження. Візуально це нагадувало стильні сценки «традиційного відпочинку на природі», однак багатьох глядачів це обурило.

Зокрема, реакція британських рибалок-любителів (англерів) була надзвичайно гострою. Вони заявили, що така естетизація мертвих риб — це зневага до природи, особливо на тлі скорочення популяцій дикого лосося у річках Великобританії.

У відповідь компанія Boden принесла вибачення та видалила фото з офіційних платформ, зазначивши, що не мала наміру ображати жодну з груп і підтримує збереження природи.

---

Причини критики: аналіз контексту

1. Мода проти екології?

Використання мертвих тварин у модній фотографії завжди викликає полярні реакції. Для одних — це просто арт, для інших — об’єктивізація природи. У даному випадку, поєднання мертвої риби з модною продукцією здалося багатьом вкрай невдалим.

2. Дика чи вирощена риба — кому яка різниця?

Однією з проблем стало те, що публіка не розрізняє, звідки походить лосось на фото — це дика риба чи фермерська. Якщо це риба з супермаркету (тобто з аквакультури), чому її зображають у стилі «диких пригод»? Це викликає дисонанс і підживлює хибні уявлення про рибу як таку.

3. Ризик репутаційної шкоди для всієї галузі

Навіть якщо бренд не має прямого відношення до рибної галузі, подібні інциденти можуть вплинути на сприйняття споживачем самої ідеї споживання риби. Особливо — якщо рибу подають як «реквізит». Це формує образ: «риба — це лише об’єкт», і може знизити довіру до галузі аквакультури в цілому.

---

Уроки для брендів і рибної галузі

1. Уважність до контексту. Якщо бренд використовує візуальні образи, пов’язані з природою чи тваринами, потрібно враховувати потенційний контекст і соціальну чутливість.
2. Пояснення — ключ до розуміння. Якщо вже використовується мертва тварина — слід зазначити, звідки вона, з якою метою, в якому стані.
3. Інформування споживача. Рибна галузь має бути проактивною у донесенні інформації про етичне вирощування, сертифікацію, походження риби тощо.
4. Швидка реакція. Boden зробили правильно, що одразу видалили матеріал і публічно вибачилися. Ігнорування подібних інцидентів лише посилює негатив.

---

Висновок

Історія з рекламною кампанією Boden демонструє, наскільки важливо сьогодні для брендів враховувати екологічний та етичний контекст. Те, що ще 10 років тому могло здатися просто «артом», нині може бути розцінене як неетична або безвідповідальна комунікація. Для рибної галузі це нагадування про важливість репутації, прозорості й комунікаційної гігієни — навіть у випадках, коли негативний контекст походить ззовні.

---

Джерела:

1. The Telegraph. “Boden fashion campaign featuring dead salmon triggers backlash”
2. SalmonBusiness. “Ad campaign featuring dead salmon sparks angler backlash”
3. NASCO. North Atlantic Salmon Conservation Organization. Reports & Public Comments.
4. BBC News Archives. “Wild salmon population in UK rivers at risk” (2023).
5. FAO. The State of World Fisheries and Aquaculture, 2022.

Гавайський університет у Маноа: нове дослідження

Нове дослідження, проведене океанографами Гавайського університету в Маноа та опубліковане в журналі Current Biology, свідчить про те, що глибоководний видобуток корисних копалин може серйозно загрожувати 30 видам акул, скатів і химер (так званих “акул-примар”), чиї ареали перетинаються із запланованими зонами видобутку. Багато з цих видів уже перебувають під загрозою зникнення, а гірничодобувна діяльність, що порушує морське дно та спричиняє утворення шлейфів осаду, може значно підвищити ризик їхнього зникнення.

Карликова акула (Euprotomicrus bispinatus) — другий за розмірами вид акул у світі — є одним із видів, чий ареал безпосередньо перетинається з потенційними зонами глибоководного видобутку.

Дослідники порівняли глобальні карти ареалів акул, скатів і химер, створені Групою спеціалістів МСОП з питань акул, із територіями, виділеними Міжнародним органом з морського дна (ISA) для розробки родовищ. Аналіз також враховував особливості розмноження кожного виду та глибини, на яких вони мешкають, для оцінки їхньої вразливості до впливу видобувної діяльності. Наприклад, багато скатів та химер відкладають ікру на морському дні, що робить їх особливо чутливими до механічних порушень з боку гірничодобувної техніки.

Серед проаналізованих видів були як добре відомі — китова акула, манти, мегаротова акула — так і малодосліджені глибоководні форми: карликова акула, “шоколадний” скат, гостроноса химера. Химери представляють унікальну групу хрящових риб, споріднених з акулами та скатами, іноді їх називають акулами-примарами.

Команда виявила, що 30 видів можуть постраждати внаслідок осадових викидів, а 25 із них — також через механічне руйнування морського дна. Зокрема, для 17 видів гірничодобувна діяльність потенційно охоплює понад половину їхнього вертикального діапазону поширення.

---

Оцінка ризиків і пропозиції для мінімізації впливу

Потенційні роботи з видобутку плануються, зокрема, у зоні Кларіон-Кліппертон — обширній абісальній рівнині, що простягається від Гавайських вод до східної частини Тихого океану. Прийняття ефективних управлінських рішень вимагає чіткого розуміння можливого впливу на морське середовище та залежні від нього спільноти.

«Акулоподібні риби є другою за рівнем загрози групою хребетних у світі, переважно через надмірний промисловий вилов», — зазначив професор океанографії SOEST та співавтор дослідження Джефф Дрейзен. — «Ураховуючи їхню вразливість, ці види повинні бути включені в обговорення екологічних ризиків, пов’язаних із глибоководним видобутком, а органи моніторингу повинні пам’ятати, що видобуток може створювати додаткове навантаження на їхні популяції».

Автори пропонують низку рекомендацій для покращення охорони вразливих видів у зонах потенційного впливу:

• впровадження програм довгострокового моніторингу;
• включення акулоподібних у процедури оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС);
• створення морських охоронюваних територій.

Ці заходи можуть бути імплементовані як в рамках регуляторних документів ISA, так і з боку підрядників при проведенні попередніх наукових досліджень.

---

Глобальні наслідки для океанських екосистем

«Багато з виявлених видів дуже мобільні та здатні долати великі відстані в океані», — зазначив Аарон Джуда, провідний автор дослідження та аспірант Школи наук про океан, Землю та технології (SOEST). — «З огляду на мобільність видів та географічну близькість Гавайських островів до районів видобутку, наслідки діяльності можуть непрямо вплинути й на екосистеми, розташовані поблизу архіпелагу».

Джуда продовжує дослідження для виявлення нових видів, ареали яких можуть перетинатися з територіями видобутку, але ще не були враховані в попередньому аналізі. Це може вказувати на ще ширший масштаб потенційної загрози з боку глибоководної видобувної діяльності для океанської фауни.

Велика біла акула (Carcharodon carcharias) у своїй природній екосистемі: біологічні особливості, поведінка та екологічне значення

Анотація

Велика біла акула (Carcharodon carcharias), один із найбільш вивчених, але водночас найменш зрозумілих морських хижаків, є ключовим видом у морських екосистемах помірного та субтропічного поясу. У статті розглянуто її екологічну роль, фізіологічні та поведінкові адаптації, особливості середовища існування, а також сучасні загрози, що стоять перед популяціями великої білої акули у світовому океані.

---

1. Вступ

Велика біла акула — це надзвичайно ефективний морський хижак, що займає вершину трофічної піраміди. Попри популяризацію цього виду у масовій культурі, його реальна екологічна роль у природних екосистемах значно складніша та глибша, ніж загальновідомий стереотип про «людожера».

---

2. Ареал і середовище існування

Carcharodon carcharias зустрічається в помірних та субтропічних водах усіх океанів. Найвища щільність популяції спостерігається біля узбереж Австралії, Південної Африки, Каліфорнії та Нової Зеландії. Велика біла акула переважно мешкає у прибережних водах із розвиненою екосистемою: континентальні шельфи, скелясті рифи, міграційні маршрути морських ссавців.

У літній період акули можуть заходити в більш прохолодні широти, а взимку — мігрують у тепліші води. Відомі випадки трансоокеанських міграцій на понад 10 000 км, що свідчить про високу мобільність та складну просторову екологію виду.

---

3. Морфологія та фізіологія

Дорослі особини можуть досягати 6 м у довжину та важити понад 2 тонни. Їх тіло гідродинамічно оптимізоване для тривалого пересування на великі відстані, а надзвичайно потужні щелепи здатні розривати здобич великого розміру. Зуби, розташовані в кілька рядів, постійно оновлюються протягом життя акули.

Унікальною особливістю великої білої акули є здатність зберігати внутрішню температуру тіла вищою за температуру навколишнього середовища, що забезпечує ефективність у прохолодних водах.

---

4. Харчування і поведінка

Велика біла акула є опортуністичним хижаком. У молодому віці вона харчується рибою та кальмарами, а з віком переходить на більшу здобич: тюленів, морських левів, дельфінів, навіть китів.

Вид проявляє складну мисливську поведінку — використовує укриття, дотримується стратегії раптової атаки знизу, демонструє здатність до навчання. Також спостерігалася «розвідка» об’єктів, зокрема з елементами соціальної поведінки, хоча вид вважається поодиноким.

---

5. Екологічне значення

Як верхівковий хижак, C. carcharias контролює популяції травоїдних та середньорівневих хижаків, що забезпечує баланс у морських екосистемах. Вид впливає на поведінку морських ссавців, змінюючи їх маршрути та місця харчування. Таким чином, велика біла акула має непряму роль у збереженні морських луків та коралових рифів.

---

6. Загрози і охорона

Головні загрози: надмірний вилов (як цілеспрямований, так і випадковий при промислі тунця), деградація середовища існування, зміни клімату та зниження чисельності видів-жертв. Попри захист у багатьох країнах, велика біла акула залишається вразливою за класифікацією МСОП (IUCN Red List – Vulnerable).

Окремі популяції, наприклад у Середземному морі, перебувають під критичною загрозою зникнення. Ефективна охорона вимагає міжнародного співробітництва, посиленого моніторингу, заборони торгівлі плавниками та більшої наукової обізнаності.

---

7. Висновки

Велика біла акула — життєво важливий компонент океанічних екосистем. Її захист не лише етичне зобов’язання людства, але й необхідна умова для стабільності біологічного різноманіття морських середовищ. Подальші наукові дослідження, зокрема із застосуванням супутникового моніторингу, генетики та поведінкової екології, є ключовими для розробки ефективних стратегій збереження.

---

🔍 Ключові слова:
Carcharodon carcharias, верхівковий хижак, морська екологія, охорона акул, біорізноманіття, МСОП, поведінкова екологія.

Автор: Руслан Ищенко, кандидат біологічних наук
Інститут гідробіології НАН України

Анотація

Хоча риби традиційно розглядаються як здобич для птахів, зафіксовано випадки, коли деякі види риб самі виступають хижаками по відношенню до пернатих. Такі міжвидові трофічні взаємодії виходять за межі звичних уявлень про роль риб у харчових ланцюгах. У цій статті розглянуто задокументовані випадки полювання риб на птахів у прісноводних та морських екосистемах, а також проаналізовано анатомо-фізіологічні й поведінкові передумови такого феномену.

Вступ

У більшості випадків у природі саме птахи є хижаками, що полюють на рибу. Однак сучасні спостереження біологів, зокрема іхтіологів та етологів, відкривають нову картину харчової взаємодії у водних екосистемах. Виявляється, що деякі риби здатні активно нападати на птахів, які пролітають або плавають поблизу поверхні води. Такі випадки хоч і рідкісні, але мають важливе екологічне значення та свідчать про надзвичайну гнучкість поведінки водних хижаків.

Риби-хижаки, що полюють на птахів
Прісноводні види

Африканський тигровий окунь (Hydrocynus vittatus)
Цей вид риби мешкає в річках південної частини Африки. Його унікальність полягає в здатності полювати на ластівок, що низько пролітають над водою. Риба вистежує птаха біля поверхні, а потім раптово вистрибує з води й хапає його просто у повітрі. У цьому їй допомагають потужні грудні плавці та надзяберний орган, що дозволяє короткочасно дихати поза водою. Поведінка була зафіксована під час польових досліджень у Національному парку Мапунгубве (ПАР, 2014 рік).

Арапайма (Arapaima gigas)
Один із найбільших прісноводних хижаків у світі, що мешкає в басейні Амазонки. Арапайма — облігатний повітряний дихальник, тому регулярно піднімається до поверхні за ковтком повітря. У цей момент вона здатна захопити й птаха, що пролітає низько над водою або сідає на її поверхню. Зважаючи на розміри аропайми, вона може поглинути навіть відносно велику жертву.

Морські види

Гігантський каранкс (Caranx ignobilis)
Цей представник родини ставридових мешкає у тропічних морях Індійського та Тихого океанів. Гігантські каранкси об’єднуються в зграї та здійснюють синхронні атаки на птахів, переважно крачок, які пролітають над водою. Перш ніж стрибнути, риби ніби «вираховують» траєкторію польоту жертви, щоб точно потрапити в ціль. Успішна атака потребує високої швидкості, координації та злагодженості дій.

Жовтоперий каранкс (Caranx bartholomaei)
Цей вид також об’єднується в зграї для кооперативного полювання на неуважних птахів. Під час нападу риби широко розкривають пащу, створюючи ефект всмоктування, що значно підвищує ймовірність успішного захоплення здобичі. Таке полювання найчастіше спостерігається у прибережних морських водах із високою концентрацією птахів.

Морфофізіологічні передумови

Риби, здатні полювати на птахів, мають спільні анатомічні та поведінкові особливості:

потужна мускулатура грудних плавців, що забезпечує вертикальні ривки;

гострий зір і швидка реакція;

здатність орієнтуватися у тривимірному просторі (вода–повітря);

здатність до колективної поведінки та стратегії групового полювання.

Екологічне та еволюційне значення

Полювання риб на птахів є прикладом розширення трофічної ніші й адаптації до нових екологічних можливостей. Це явище свідчить про високу поведінкову гнучкість хижих видів та порушує традиційні уявлення про однозначність ролей у харчових ланцюгах. Подальші дослідження можуть виявити більше таких прикладів і поглибити наше розуміння екосистемної взаємодії між водними та наземними тваринами.

Висновки

Незважаючи на рідкісність, полювання риб на птахів — реальне й задокументоване явище, що демонструє багатогранність природи. Воно є яскравим прикладом міжкласових трофічних зв’язків і свідчить про складність екологічних відносин. Залучення сучасних методів спостереження — дронів, підводних камер та трекерів — допоможе виявити нові випадки такої «риболовлі навпаки» й розширити знання про екологію хижих риб.

Список риб, які можуть ловити птахи та охотитися на них (як на їжу або випадково під час полювання):

Берш

Щука

Судак

Окунь

Сом

Сазан

Лин

Голавль

Товстолобик

Короп

Література

O’Brien, G. et al. (2014). Tigerfish prey on birds in flight. Journal of Fish Biology, 84(1), 263–266.

Lowe-McConnell, R. H. (1987). Ecological Studies in Tropical Fish Communities. Cambridge University Press.

Wetherbee, B. M. et al. (1997). Feeding ecology of giant trevally in marine environments. Marine Biology, 128(3), 567–576.

---

Вступ

Інциденти з нападами акул на людей — рідкісні, але дуже драматичні події, що привертають увагу як громадськості, так і науковців. 30 вересня 2025 року британський плавець Крістофер Мюррей зазнав нападу білої акули під час нічного запливу уздовж узбережжя Каліфорнії. Його історія — не лише про сміливість та швидку реакцію, а й про те, як підготуватися до подібних екстремальних ситуацій.

---

Хронологія подій

Крістофер Мюррей розпочав нічний заплив між островом Каталіна та каліфорнійським узбережжям, плануючи подолати приблизно 35 кілометрів. Близько трьох годин по тому він відчув перший укус у руку, а невдовзі — ще один у ногу. Мюррей зміг вчасно відреагувати — ударивши ногою нападника, він відштовхнув акулу і зумів уникнути серйознішої травми.

Під час інциденту поруч перебували його команда підтримки — катамаран і каякер, які одразу помітили небезпеку і евакуювали постраждалого з води.

---

Психологічний аспект: як реагувати у стресовій ситуації

На думку експертів із психології екстремальних ситуацій, перша реакція людини у небезпеці — паніка. Однак збереження холодної голови, як у випадку Мюррея, значно підвищує шанси на виживання.

Основні психологічні поради для плавців та аквалангістів:

• Тренуватися швидко оцінювати ситуацію і діяти рішуче;
• Знати прийоми самозахисту (удари руками, ногами в чутливі зони);
• Мати підтримку — напарника чи команду, що завжди поруч;
• Залишатися максимально спокійним, щоб не привертати зайвої уваги агресора;
• Після інциденту не замикатися в собі — звертатися по психологічну підтримку.

---

Медичний аспект травм

Мюррей отримав пошкодження, що потребували накладання близько 20 швів. Проте, за щасливим збігом, серйозних пошкоджень судин та сухожиль уникнув, що значно спростило процес відновлення.

Такий випадок ілюструє важливість наявності кваліфікованої медичної допомоги поруч з акваторією, де відбуваються тривалі запливи. Адже швидка евакуація і своєчасне лікування можуть зберегти життя.

---

Безпека на відкритій воді: рекомендації

• Планування маршруту і часу запливу: варто враховувати можливу активність хижаків (часто це світанок чи захід сонця);
• Наявність підтримки: каякер або катамаран, що слідкують за плавцем;
• Використання спеціального спорядження: костюм з антиакульою сіткою або відлякувачами;
• Знання поведінки акул: розуміння, коли вони агресивні, а коли ні;
• Інформування відповідних служб: про місце і час запливу для оперативної допомоги в разі небезпеки.

---

Висновки

Історія Крістофера Мюррея — це не лише про мужність, а й про важливість підготовки, підтримки та знань для безпечного перебування у відкритій воді. Ретельне планування, тренування та збереження спокою — ключові чинники виживання під час несподіваних небезпек.

Психологічна підтримка після таких подій також відіграє значну роль у повному відновленні та подальшій адаптації до активного способу життя.

---

Джерела і додаткове читання

1. Swimmer recalls how he fought off shark during attack along Calif. coast — People.com
2. British swimmer survives great white shark attack — TheTimes.co.uk
3. British swimmer survives double great white shark attack — TheSun.co.uk

Анотація
У статті розглянуто п’ять найбільш поширених міфів про лосося, які стосуються його поживної цінності, безпечності споживання, способів вирощування, кольору м’яса та якості продукції. Проведено аналіз наукових і галузевих джерел щодо спростування цих уявлень. Особливу увагу приділено контексту споживання лосося в Україні та ролі аквакультури в продовольчій безпеці.

Ключові слова: лосось, аквакультура, фермерський лосось, омега-3, ртуть, харчова безпека, споживчі міфи.

---

1. Вступ

Лосось (Salmo spp.) є одним із найпопулярніших видів риби у світі. Його висока поживна цінність, зокрема вміст омега-3 жирних кислот, білка та вітамінів, робить його важливою складовою раціону багатьох країн. Попри це, в суспільстві поширені численні міфи про цю рибу, що формуються як через недостатню обізнаність споживачів, так і завдяки маркетинговим стратегіям. Аналіз таких міфів має практичну цінність для формування здорових харчових звичок, покращення рівня інформаційної гігієни, а також підтримки національної аквакультури.

---

2. Матеріали та методи

У дослідженні застосовано метод критичного аналізу контенту, зокрема публікацій у галузевих медіа, наукових оглядів і звітів міжнародних організацій, що займаються безпекою харчування та аквакультурою. Основним об’єктом аналізу стали п’ять поширених міфів про лосося.

---

3. Основні міфи та їх наукове спростування

3.1. Міф 1: Лосось містить надмірну кількість ртуті

У порівнянні з довгоживучими хижими видами риб, такими як тунець або меч-риба, лосось має значно нижчі показники вмісту ртуті. Це обумовлено коротшим життєвим циклом та нижчим рівнем у харчовому ланцюгу. Згідно з рекомендаціями FDA (U.S. Food and Drug Administration), лосось входить до переліку найбільш безпечних морепродуктів для регулярного споживання (до 2–3 разів на тиждень) [1].

3.2. Міф 2: Фермерський лосось гірший за дикого

Хоча фермерський лосось може містити дещо вищий вміст жиру, за основними харчовими характеристиками (вміст білка, омега-3, вітамінів) він не поступається дикому. Застосування астаксантину в кормах також дозволяє забезпечити стабільний профіль поживних речовин. За даними FAO, сучасні стандарти аквакультури (особливо в Норвегії, Канаді) включають контроль якості води, обмежене використання антибіотиків та заходи з біобезпеки [2].

3.3. Міф 3: Свіжа риба завжди краща за заморожену

Багато споживачів схильні надавати перевагу «свіжому» лососю. Проте в умовах тривалого транспортування або порушення холодового ланцюга така продукція може втрачати якість. Заморожений одразу після вилову лосось (методом «flash freezing») зберігає практично всі органолептичні та поживні властивості [3].

3.4. Міф 4: Яскравий рожевий колір — ознака якості

Колір м’яса лосося зумовлений вмістом астаксантину — природного пігменту. У дикого лосося він надходить із їжею (переважно ракоподібні), а у фермерського — додається до корму. Наявність яскравого кольору не є автоматичним показником свіжості чи вищої якості. Свіжість риби краще оцінювати за запахом, текстурою, еластичністю та вологістю м’яса [4].

3.5. Міф 5: Шкіра лосося шкідлива

Шкіра лосося містить омега‑3 жирні кислоти, білки, а також є джерелом колагену. При правильному приготуванні (наприклад, обсмажуванні до хрусткої скоринки) вона є безпечною та корисною. Більше того, приготування риби зі шкірою зменшує втрату вологи під час термічної обробки [5].

---

4. Контекст споживання в Україні

На українському ринку переважає фермерський лосось з імпорту (Норвегія, Чилі, Канада). Продукти дикого лову трапляються значно рідше. Ураховуючи складність локального виробництва, популярність лосося в Україні прямо залежить від грамотної інформованості споживача. Наявність міфів та фейків у медіа-просторі створює виклики як для здорового харчування, так і для розвитку локальної аквакультури.

---

5. Висновки

• Поширені уявлення про лосося часто не підтверджуються науковими фактами та можуть призводити до хибних споживчих рішень.
• Фермерський лосось, при дотриманні належних стандартів виробництва, є безпечним, поживним і часто більш доступним для споживача.
• Сучасні технології заморожування дозволяють зберігати якість риби навіть при транспортуванні на великі відстані.
• Для підвищення рівня довіри споживачів необхідно системно інформувати про сертифікацію (MSC, ASC, BAP), походження продукції та реальні харчові характеристики.

---

Список використаних джерел

1. U.S. Food and Drug Administration. “Advice about Eating Fish: For Those Who Might Become or Are Pregnant or Breastfeeding and Children Ages 1 to 11 Years.”
2. SalmonBusiness. “Seafood specialists challenge misconceptions about salmon.”
3. The Manual. “5 Myths About Salmon You Shouldn’t Believe.”
4. Yahoo Life / HuffPost. “5 Salmon Myths Seafood Experts Wish Everyone Would Stop Believing.”
5. Fakaza News. “10 Salmon Myths You Need to Stop Believing.”