Категорія: Новини рибної галузі

Конкуренція між супермаркетами: нові формати продажу

У трьох найбільших мережах супермаркетів Південної Кореї — E-Mart, Lotte Mart і Homeplus — триває активна торгівля крабами. Магазини змагаються не лише за цінами, але й за свіжістю продукції.

📦 Краби в тирсі (“sawdust crab”)

Цей формат передбачає живе зберігання крабів у 100% дерев’яній тирсі — без заморожування чи обробки. Вважається, що така технологія імітує природне середовище (мілини), де краби можуть дихати й рухатись, завдяки чому вони залишаються живими до моменту продажу.

Спроби крабів вириватись із тирси створюють ефект свіжості, що спонукає покупців частіше відкривати гаманці.

🧊 “Великі краби” (big crab) — дешевші, але менш живучі

Ці краби виловлюються масово за допомогою мереж траулерів. Їх одразу охолоджують льодом. Завдяки мінімальній обробці та сортуванню, ціна нижча, ніж у тирсових крабів, однак життєздатність слабша, ніж у тих, що утримувалися в спеціальних ємностях з тирсою.

💬 Коментар галузевого експерта

Представник галузі зазначив:

«Краби, які надходять у продаж після зняття заборони, продаються приблизно два з половиною місяці.

Вони мають високий попит серед споживачів, які шукають сезонні страви.

Особливо цьогоріч, коли рік видався врожайним, доступна ціна стимулює значне зростання продажів».

Індія розробляє вакцини для риб: перспективи та нові виклики для аквакультури

Індійські науково-дослідні установи та біотехнологічні компанії здійснюють масштабну ініціативу з розробки вакцин для профілактики захворювань у риб. Цей підхід може докорінно змінити систему ведення аквакультури, зменшивши залежність від антибіотиків та підвищивши стійкість рибницьких господарств до епізоотій.

🔬 Поточні розробки

Станом на 2025 рік в Індії ведеться активна робота над щонайменше шістьма ін’єкційними вакцинами, спрямованими на профілактику бактеріальних захворювань, зокрема інфекцій Aeromonas у коропових та Edwardsiella у морських видів риб.

Паралельно досліджується можливість створення оральних вакцин, які могли б вводитися через корм або воду. Проте ключовим завданням залишається забезпечення їх стабільності та ефективного засвоєння в аквакультурних умовах.

Компанія Indian Immunologicals Ltd (IIL) у співпраці з провідними науково-дослідними інститутами, такими як CIFA, CIFE, CIBA, працює над створенням комерційно доступних вакцин. Одним із найуспішніших прикладів є угода між ICAR-CIBA та IIL про запуск у виробництво вакцини Nodavac-R проти вірусного нервового некрозу (VNN), що вражає морські та прісноводні види риб.

Також ведуться дослідження над вакциною проти Aeromonas Septicemia — одного з найпоширеніших бактеріальних захворювань у прісноводних господарствах.

На тлі того, що щорічні втрати аквакультури Індії внаслідок хвороб перевищують ₹10 000 крор (≈1,2 млрд дол. США), значення вакцинації набуває критичної ваги.

🌱 Стратегічна важливість

За даними урядових джерел, аквакультура забезпечує близько 65% рибної продукції Індії. Таким чином, підвищення біобезпеки через вакцинопрофілактику є пріоритетом як для харчової безпеки, так і для сталого розвитку галузі.

🧬 Нові виклики: контроль за ДНК-вставками у вакцинованій рибі

Із появою генно-інженерних вакцин постає важливе питання: чи варто починати тестувати рибу не лише на вміст важких металів (зокрема ртуті), а й на залишки рекомбінантної ДНК, введеної разом із вакциною?

Обґрунтування необхідності контролю

• У складі сучасних вакцин часто використовуються рекомбінантні білки або гени, здатні залишатися у тканинах риби після введення.
• Моніторинг наявності таких фрагментів ДНК може бути важливим з точки зору харчової безпеки, а також для недопущення передачі генетичного матеріалу іншим організмам.
• Методики, такі як ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) та секвенування, можуть бути застосовані для якісного та кількісного виявлення рекомбінантних елементів.

Потенційні ризики та проблеми

• Відсутність єдиних міжнародних стандартів щодо допустимих рівнів штучно введеної ДНК.
• Складність у визначенні порогових значень — наявність не завжди означає небезпеку.
• Впровадження такого контролю може призвести до зростання вартості тестування продукції, особливо для дрібних фермерських господарств.
• Необхідність регуляторного та правового врегулювання у сфері генетичного моніторингу харчових продуктів аквакультури.

🔎 Висновки

Індія формує нову парадигму в галузі аквакультури, зробивши ставку на біотехнології та вакцинопрофілактику. Водночас галузь має бути готовою до викликів, пов’язаних із генетичною безпекою, регуляторними нормами та довірою споживачів. Ймовірно, у найближчі роки ми спостерігатимемо створення нових стандартів, що включатимуть тестування не лише на забруднення довкілля, а й на залишки біотехнологічних компонентів у продукції.

1. Times of India. Vaccines being readied for aquaculture farms.
2. Times of India. Indian Immunologicals Ltd ties up with CIFE to develop India’s first fish vaccine.
3. ICAR.gov.in. ICAR-CIBA and Indian Immunologicals enter agreement for fish vaccine development.
4. Economic Times. IIL & CIFA to commercially develop Aeromonas Septicemia vaccine for freshwater fish.

Індія просуває традиційне рибальство: планується глобальна екомаркування тунця з Лакшадвіпу

Кочі, Індія | Вересень 2025

Міністерство рибальства Індії оголосило про запуск ініціативи з міжнародної сертифікації сталого промислу тунця, виловленого традиційними методами у районі Лакшадвіпських островів. Проєкт спрямований на отримання глобального екомаркування, що має відкрити доступ до преміальних експортних ринків, включно з ЄС, Японією та США.

🐟 Контекст і мета ініціативи

Лакшадвіп — це архіпелаг в Аравійському морі, де місцеві рибалки протягом поколінь використовують екологічно безпечні методи лову, зокрема — удочками та ручними лініями. На відміну від масового тралового лову, цей спосіб:

• майже не пошкоджує морське середовище;
• виключає прилов нецільових видів;
• забезпечує сталість популяцій тунця жовтоперого та смугастого виду.

Міністерство планує подати документи до організації Marine Stewardship Council (MSC) — однієї з провідних міжнародних інстанцій з сертифікації сталого рибальства.

⚓ Інфраструктурні зміни та цифровізація

Для досягнення стандартів MSC та інших світових екомаркувань, уряд Індії вже:

• інвестує в оновлення портів та рибальських баз у Каваратті, Агінґарі та Калпені;
• запроваджує цифрові інструменти для простежуваності улову;
• розширює програми навчання рибалок щодо належної післяловної обробки та зберігання продукту;
• планує впровадити технології охолодження без використання фреонів (eco-chill).

🌊 Значення для біорізноманіття та локальних громад

Проєкт не лише експортно орієнтований, а й має високу соціальну та екологічну значущість:

• Зайнятість: понад 3 000 місцевих рибалок отримають доступ до вигідніших каналів збуту.
• Екосистеми: традиційні методи допоможуть зменшити антропогенне навантаження на коралові рифи.
• Трансфер досвіду: можлива реплікація моделі в інших регіонах з подібними промислами — включно з країнами Африки, Азії та, потенційно, Чорноморським регіоном.

🌐 Міжнародний контекст

Підвищений попит на сталу морську продукцію у глобальному ланцюгу постачання створює унікальні можливості для країн, що розвиваються, які зберегли традиційне рибальство. Саме тому приклад Лакшадвіпу може стати прикладом етичної експортної моделі, адаптованої до кліматичних викликів XXI століття.

Редакція рекомендує українським дослідникам рибного господарства та морської екології вивчити цей кейс як потенційну модель для створення локальних систем екомаркування, орієнтованих на сталий розвиток, міжнародну торгівлю та захист біорізноманіття.

Лабораторно вирощений лосось Wildtype: технологічний прорив у морській біоінженерії

У контексті зростаючої потреби у стійкому морському харчуванні та екологічній відповідальності компанія Wildtype зробила значний крок уперед: створення лабораторно вирощеного лосося, який нині вже подається в ресторанах, зокрема як sushi‑grade salmon saku. Цей продукт не просто альтернатива, а потенційний технологічний перелом у біоінженерії морських видів.

Наукова база та методика

Компанія використовує культури клітин молодого тихоокеанського лосося, ізолятовані з тканин. Ці клітини культивуються на живильних середовищах у лабораторних умовах, де регулюються параметри температури, кисню, поживних речовин. Далі, при завершальній фазі, компонент “живої” риби доповнюється рослинними інгредієнтами: джерелами жирів (водорості, канола, соняшник), натуральними барвниками (паприка, екстракт червоних водоростей), стабілізаторами (наприклад, картопляний крохмаль, коренеплід кон’яку), щоб наблизити текстуру і смак до дикого лосося.

Виклики технології

• Текстура та структурна неоднорідність: деякі дегустатори зазначають, що продукт має однорідну, трохи “м’яку” текстуру, яка відрізняється від пластів дикого лосося. Це наслідок лабораторного вирощування без максимальної складної природної еволюційної структури м’язових волокон, жиру, кровоносних судин.
• Складніша організація жирів та прозорість смаку: жирова тканина дикої риби має свій унікальний профіль жирних кислот та смакових сполук, який складно імітувати.
• Сирі складники та безпека: використання сої, екстрактів водоростей, інших рослинних компонентів — важливо ретельно перевіряти на алергени, токсичність, мікробіологічну чистоту.

Наукові перспективи

• Екологічний ефект: зменшення впливу на дикі популяції, зниження вилову, менше використання антибіотиків та гормонів, менша екологічна шкода від фермерства риби.
• Трансляція в промислові масштаби: якщо вдасться знизити вартість живильних середовищ і оптимізувати виробничі витрати, продукт може конкурувати з традиційним вирощеним рибним м’ясом.
• Генетичні дослідження та штамування: можливість оптимізувати клітини‑шаблони, вибираючи ті, які дають кращу текстуру, смак, швидкість росту.

Висновки

Wildtype Salmon — це більше, ніж просто модний гастрономічний експеримент. Це технологічний прорив, який може змінити спосіб, яким ми вирощуємо морепродукти. Якщо технічні виклики будуть подолані, такий підхід може стати критичним компонентом продовольчої безпеки та екологічної сталості на планеті.

Лабораторно‑вирощений лосось, рецепти

У другій половині 2025 року Україна та Європейська Комісія офіційно розпочали скринінгові зустрічі за переговорним розділом 13 «Рибальство та аквакультура» — ключовим етапом у межах кластера «Ресурси, аграрна та коґезійна політика». Цей розділ довго вважався одним із найскладніших, через жорсткі технічні стандарти в сфері морських вод, контролю, просторового планування та екологічної відповідності.

Що включає розділ 13

Скринінг охоплює низку тематичних напрямів, серед яких:

• Загальні принципи Спільної риболовної політики (Common Fisheries Policy, CFP)
• Ринкова політика продукції рибальства та аквакультури
• Інспекція й контроль, боротьба з незаконним, непідзвітним та нерегульованим рибальством (ННН-рибальство)
• Аквакультура та морське просторове планування
• Плани вилову, квоти, можливості риболовлі
• Структурна підтримка через Європейський фонд мореплавства, рибальства та аквакультури (EMFAF)
• Механізми державної допомоги, управління даними і звітність

Українська сторона підготувала позиційні матеріали, проводила імітаційні сесії, узгоджувала демонстраційні презентації законодавчих змін, що мають наблизити національні норми до стандартів ЄС.

Актуальний контекст і підготовка

До початку формальних переговорів Україна провела кілька імітаційних сесій у квітні 2025 року, які моделювали хід офіційної зустрічі з ЄК. З українського боку в них брали участь Міністерство аграрної політики та Держрибагентство, зокрема під головуванням першого заступника міністра Тараса Висоцького. Європейські партнери надали фахові коментарі, поділилися практиками з Болгарії та інших країн з досвідом інтеграції.

У серпні 2025 року в Полтавському аграрному університеті відбулися регіональні слухання, покликані залучити представників бізнесу, науковців і громадськість до обговорення позицій України щодо розділу 13.

Крім того, у межах підготовки держава взяла курс на розвиток аквакультури: зокрема, вдосконалення селекції, підвищення якості матеріалу для зариблення та стандартизацію племінних господарств.

Основні виклики та перспективи

Виклики

1. Суміжність із законодавством ЄС
   Законодавчі акти в сфері рибальства та аквакультури в ЄС є дуже деталізованими і численними, тому Україна має довести, що її норми охоплюють усі аспекти — від екологічності до контролю й відстеження.
2. Контроль та протидія ННН‑рибальству
   Одним з ключових пунктів буде довести, що Україна здатна запобігати незаконному вилову, веденням чітких систем контролю, моніторингу та прозорої звітності.
3. Баланс економічних інтересів і екологічних стандартів
   Сільські господарства та рибальські громади можуть зазнавати втрат, якщо стандарти ЄС виявляться занадто строгими. Необхідно вибудувати поступове впровадження змін.
4. Фінансування реформи та підтримка сектору
   Дрібним рибальським господарствам потрібно забезпечити підтримку (освітню, фінансову) для адаптації до нових екологічних і технічних вимог.

Перспективи

Успішне завершення скринінгу за розділом 13 дасть змогу Україні перейти до фактичних переговорів щодо цього розділу. Це означатиме фінальну стадію у кластері «Ресурси, аграрна та коґезійна політика», адже до відкриття переговорів лишаються розділи 11 (Аграрна політика) та 12 (Безпека харчових продуктів, ветеринарія, фітосанітарія) — і їхній скринінг уже перебуває на завершальному етапі або завершений.

Цей крок вдало демонструє, що навіть під час війни Україна зберігає курс на європейську інтеграцію. При сприятливому розвитку подій повне відкриття всіх кластерів може відбутися вже в другій половині 2025 року або на початку 2026 року.

Якщо хочеш, можу підготувати версію українською із науковим стилем (для журналу) або англійською. Хочеш?

Джерела:

1. На шляху до ЄС: триває підготовка до офіційного скринінгу за розділом 13 «Рибальство та аквакультура» — Держрибагентство України
2. Україна готується до скринінгу acquis ЄС: завершено другу імітаційну сесію за розділом 13 — Держрибагентство України
3. Україна фіналізує підготовку до офіційного скринінгу ЄС у сфері рибальства та аквакультури — Держрибагентство України
4. Українська аквакультура: селекція і підвищення якості матеріалу для зариблення — Держрибагентство України
5. Скринінг за розділом 12 завершено — Верховна Рада України
6. Ukraine completes screening for the last cluster — UNN
7. Україна активно готується до інтеграції в ЄС у сфері рибальства та аквакультури

Злоупотреблення у промислі кальмарів Китаєм: екологічні та трудові виклики

Анотація.
У статті аналізуються ключові порушення праці та наслідки для навколишнього середовища, пов’язані з масштабним промислом кальмарів флотом Китаю в міжнародних і прибережних водах Південної Америки. Розглядається вплив на екосистеми, права людини, а також пропонуються шляхи покращення нормативного контролю.

Вступ

Китай має один з найбільших у світі флотів далекого промислу (distant-water fleet), який активно виловлює кальмарів у відкритих океанічних просторах та в економічних зонах інших країн. Згідно з дослідженнями EJF, цей промис часто супроводжується серйозними порушеннями трудового законодавства та негативними екологічними наслідками.

Основні порушення праці

За результатами розслідування EJF:

• Моряки з Південно-Східної Азії працюють у надзвичайно важких умовах: великі обсяги роботи, часто без необхідного відпочинку, з затримками зарплат та вилученням документів.
• Були зафіксовані випадки фізичного насильства та навіть летальних випадків серед команди: мінімум 5 загиблих моряків, а також інші форми жорсткого звернення.

Екологічні наслідки

• Перелов кальмарів у нерегульованих зонах призводить до зниження їх популяцій та може порушувати баланс у морських екосистемах.
• Зловживання включають “bycatch” — випадкове вилучення морських видів, зокрема ссавців чи акул, що можуть бути захищеними.
• Відсутність прозорості і контролю сприяє екологічній шкоді, включно з порушенням правил збереження біорізноманіття.

Вплив на ринки та міжнародний контроль

• Значна частина вилову кальмарів, пов’язаного із порушеннями, потрапляє на ринки США та Європи. У дослідженні зазначається: приблизно 45% імпортерів, які потенційно задіяні, знаходяться у США.
• Це створює ризики для імпортних країн: через імпорт продуктів, вироблених з використанням незаконної праці або в регіонах з низьким екологічним контролем, може порушуватись їх власне законодавство та етичні стандарти.

Проблеми регуляції

• Недостатня присутність міжнародних юридичних норм або їх слабка реалізація в конкретних випадках. Надзвичайно важко відслідковувати дії суден у міжнародних водах, коли вони вимикають системи локації або змінюють сигнал.
• Існують випадки, коли судна перебувають тривалий час у морі без повернення до портів, що підвищує ризики для їх екіпажів — як фізичного, так і психічного стану, а також сприяє недотриманню базових стандартів праці.

Пропозиції для посилення нормативної та контрольної бази

1. Розвиток міжнародного співробітництва щодо моніторингу промислу в міжнародних водах, включно із супутниковим спостереженням, AIS-трекінгом, обов’язковими перевірками портів.
2. Запровадження етичних імпортних стандартів: вимоги до походження морепродуктів, підтвердження умов праці, сертифікація.
3. Підсилення санкцій та відповідальності проти суден та компаній, зафіксованих з порушеннями прав людини чи екологічними порушеннями.
4. Екологічні оцінки впливу (EIA) перед наданням дозволів на глибоководні або транскордонні промислові операції.
5. Підвищення прозорості ланцюгів постачання морепродуктів та залучення громадськості / НУО до моніторингу.

Висновок

Розслідування EJF демонструє, що промисел кальмарів Китаєм — не лише економічне питання, але й важлива проблема етики, екології та прав людини. Для України такі дані мають значення, особливо у контексті імпорту морепродуктів, участі в міжнародних ринках та відповідності міжнародним стандартам.

Українські науковці, екологи та законодавці можуть використати ці знання для формування політик, які мінімізують ризики, сприяють сталому промислу, захисту морського середовища і дотриманню прав працівників.