Категорія: Новини

Опубліковано від

Екологічна катастрофа на Азові: незаконний вилов і шкода біорізноманіттю в умовах війни

Автор: Ігор К., кандидат біологічних наук,
Національний університет біоресурсів і природокористування України

Вступ: Азовське море як унікальна екосистема

Азовське море — це наймілкіше море світу, з винятковою продуктивністю та біологічним розмаїттям. Тут мешкає понад 70 видів риб і десятки видів безхребетних, а також водоплавні птахи та ссавці. Через поєднання прісноводного і морського середовища Азов є ключовим регіоном для нересту, нагулу й міграції рибних популяцій, зокрема таких промислово важливих видів, як тюлька, хамса, піленгас, судак, калкан азовський та креветка.

Однак після початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році частина акваторії Азовського моря опинилася під тимчасовою окупацією, що призвело до втрати Україною повноцінного контролю за станом природних ресурсів у регіоні.

Моніторинг шкоди: оцінка в умовах війни

Попри складну безпекову ситуацію, фахівці Азовського рибоохоронного патруля Державного агентства меліорації та рибного господарства України продовжують здійснювати дистанційний моніторинг екологічної шкоди, завданої країною-агресором водним біоресурсам Азовського моря.

Станом на 2025 рік збитки, спричинені незаконним промислом з боку РФ, оцінюються у майже 6 мільярдів гривень. Із них понад 620 мільйонів грн — це сума зафіксованих втрат лише з початку 2025 року. Незаконному вилову піддаються види, які мають високу промислову цінність та екологічну вразливість, зокрема калкан азовський (Scophthalmus maeoticus), хамса, піленгас (Mugil soiuy), судак (Sander lucioperca), тарань, глоса, креветки та інші.

Правовий аспект та міжнародне значення

Незаконна експлуатація водних біоресурсів на окупованих територіях суперечить не лише Кримінальному кодексу України (стаття 249 — «Незаконне зайняття рибним промислом»), але й порушує низку міжнародних договорів:

  • Конвенцію ООН з морського права (1982),
  • Конвенцію про біологічне різноманіття (1992),
  • Конвенцію Еспо (1991) щодо транскордонного впливу на довкілля.

Окрім матеріального збитку, ці дії становлять загрозу знищення цілих екосистем, відновлення яких може зайняти десятки років або виявитися незворотним.

Втрачене покоління біорізноманіття

Багато видів, які піддаються браконьєрському вилову, мають повільні темпи відтворення. Наприклад, калкан — вид з тривалим життєвим циклом і чутливістю до перелову. Безперервне вилучення таких видів у період нересту або нагулу призводить до порушення структури популяцій, зменшення генетичної різноманітності та підвищення ризику локального зникнення.

Окрім того, змінюється структура харчових ланцюгів, що впливає на всі рівні екосистеми — від безхребетних до птахів і морських ссавців.

Роль науки і міжнародної спільноти

Голова Держрибагентства Ігор Клименок підкреслив, що фахівці продовжують фіксувати всі факти злочинів проти довкілля та передають матеріали до правоохоронних органів. Ці дані мають стати основою не лише для кримінальних проваджень, а й для майбутніх позовів до міжнародних судових інстанцій, зокрема Міжнародного кримінального суду та спеціалізованих екологічних трибуналів.

Міжнародна підтримка та експертне співробітництво з організаціями, як-от FAO, UNEP, IUCN, дозволяє посилювати доказову базу та координувати дії для відновлення морського середовища після війни.

Висновки

Російська агресія завдала колосальної шкоди не лише економіці України, але й природним ресурсам, зокрема Азовському морю. Незаконний вилов риби та руйнування екосистеми має як матеріальні, так і незворотні екологічні наслідки. Системна документація шкоди, міжнародна правова відповідальність та подальше відновлення біоресурсів мають стати пріоритетами екологічної політики України на післявоєнний період.

Джерела:

  1. Офіційний сайт Держрибагентства України:
  2. Convention on Biological Diversity, 1992
  3. United Nations Convention on the Law of the Sea, 1982
  4. Piroddi, C. et al. (2015). Overfishing impacts on marine ecosystem structure and function. Ecological Modelling
  5. FAO. The State of World Fisheries and Aquaculture 2022
Опубліковано від

Від човна до полиці: торгівля тихоокеанським тунцем — складний глобальний бізнес

Купці й продавці морепродуктів можуть робити більше для забезпечення сталості, якої очікують їхні споживачі.

Основні положення

  • Звіт «From Ship to Shelf, the Pacific Tuna Trade Is a Complex Global Business», опублікований 12 вересня 2025 року фон­дом Pew, ілюструє, як ланцюжок від вилову до реалізації тунця у Тихому океані є багаторівневим та глобально інтегрованим. Фонд Pew
  • Проєкт підготовлений за участі міжнародних риболовних груп, зокрема Industrial Economics Inc. та Gomez‑Hall Associates, які забезпечили емпіричну базу дослідження. Фонд Pew
  • Одним із ключових висновків є те, що для підтримки сталого розвитку промислу тунця необхідні покращення в управлінні, особливо в частинах ланцюжка, що відповідають за відстеження, звітність та відповідність стандартам сталості. Фонд Pew

Значення для науки і практики

  • Дослідження показує, що глобальний ринок тунця значною мірою залежить від прозорості та належного управління усіма ланками ланцюжка постачання — від промислу до роздрібної торгівлі.
  • Запропоновані авторськими групами рекомендації можуть слугувати орієнтиром для органів регулювання, РОХР, промисловості та екологічних організацій для удосконалення практик сталості.

pew. org/en/research-and-analysis/data-visualizations/2025/09/from-ship-to-shelf-the-pacific-tuna-trade-is-a-complex-global-business

Опубліковано від

Загроза інвазивного виду — корейський (темний) окунь (Sebastes schlegelii) для екосистеми Чорного моря

Чорне море дедалі більше стає ареною змін у складі гідробіонтів, зумовлених як кліматичними, так і антропогенними факторами. Однією з найтривожніших тенденцій є поступове заселення новими видами, зокрема представником родини скорпенових — корейським (темним) окунем, який традиційно мешкає в Тихому океані.
У цій статті розглянуто походження і поширення виду в Чорному морі, механізми його впливу на місцеву екосистему, можливі наслідки та шляхи управління ризиком.

Походження та поширення виду

Вид Sebastes schlegelii (корейський або темний окунь) традиційно мешкає на східноазійських шельфах — біля берегів Кореї, Японії, Східного Китаю та російського Далекого Сходу.
Уперше окремі екземпляри цього виду були зафіксовані в Чорному морі в районі Балаклави (Крим) ще у 2013 році. Згодом чисельність виду почала зростати, а ареал — розширюватися.
Науковці відзначають, що цей вид добре адаптується до місцевих умов і демонструє підвищену швидкість росту.
Ймовірні шляхи потрапляння в Чорне море:

  • перенесення личинок через баластні води суден;
  • завезення з об’єктами аквакультури (наприклад, спатом устриць або інших морських організмів).

Біологічні характеристики та адаптивність

Корейський окунь — хижий прибережний вид, який живиться дрібною рибою та ракоподібними.
У Чорному морі він демонструє такі адаптивні переваги:

  • не впадає у зимову сплячку, що дає йому перевагу над місцевими видами;
  • активний у міжсезоння та споживає більше корму;
  • росте швидше, ніж у природному ареалі.

Ці ознаки свідчать про високий інвазійний потенціал і здатність виду ефективно натуралізуватися в нових умовах.

Екологічні ризики для Чорноморської екосистеми

Конкуренція за ресурси

Темний окунь потенційно конкурує з аборигенними хижими видами (зокрема зі скорпеною) за спільну кормову базу — креветок, крабів і дрібну рибу. Зростання його чисельності може призвести до дефіциту кормових ресурсів та зниження популяцій місцевих видів.

Хижий тиск

Оскільки S. schlegelii — ефективний хижак, його присутність може змінити структуру прибережних угруповань, зменшуючи чисельність чутливих видів, таких як барабулька. Це здатне спричинити каскадні зміни в харчових ланцюгах.

Промислова перспектива

Корейський окунь вважається цінним промисловим видом через якісне м’ясо. Водночас його надмірне розповсюдження може становити небезпеку для біорізноманіття. Розвиток промислового лову без екологічного контролю може стимулювати ще більшу інвазію.

Можливість подальшої експансії

Існують прогнози, що вид може поширитися з Чорного моря до Азовського, що підсилює необхідність моніторингу та превентивних дій.

Управління ризиком та рекомендації

  1. Моніторинг. Необхідно проводити систематичне спостереження за поширенням S. schlegelii, визначати його кількісні показники, умови проживання та динаміку росту.
  2. Оцінка впливу. Розробити моделі впливу окуня на місцеву фауну та встановити допустимі межі чисельності.
  3. Регулювання промислового вилову. Якщо вид буде визнано промисловим, необхідно запровадити обмеження, які унеможливлять екологічні дисбаланси.
  4. Підвищення обізнаності. Інформувати рибалок, дайверів і працівників аквакультури про ознаки інвазивних видів та правила поводження з ними.
  5. Наукові дослідження. Поглибити вивчення життєвого циклу, екологічної пластичності та впливу окуня на трофічні мережі Чорного моря.

Висновки

Корейський (темний) окунь — потенційно небезпечний інвазивний вид, який успішно адаптувався до умов Чорного моря. Його поширення може мати значні екологічні наслідки: від витіснення аборигенних видів до порушення стабільності екосистеми.
Для збереження біорізноманіття необхідні системні моніторингові програми, екологічне регулювання промислового вилову та наукова підтримка рішень у сфері морської політики.

Автор

Василь Иванов НАН

Джерела

  1. ГПІМО НАН України. Зміни у біорізноманітті Чорного моря під впливом інвазивних видів. gpimo.nas.gov.ua
  2. Новини TEK FM. “Корейський окунь у Чорному морі”.
  3. Голос Криму. “Інвазивні види у водах Чорного моря”.
  4. Nikvesti. “У Чорному морі з’явився новий хижак”.
  5. Радіо Свобода Крим. “Темний окунь — новий мешканець Чорного моря”.
  6. RIA Крим. “Екзотичний хижак у Чорному морі: кому загрожує небезпека”.
  7. Вести Кавказа. “Далекосхідний вид стане промисловим у Чорному морі”.
Опубліковано від

Густера: невибаглива, витривала і недооцінена

Автор: Василь Р., іхтіолог, науково-популярний оглядач

Серед численних мешканців прісноводних водойм України густера (Blicca bjoerkna) зазвичай залишається в тіні більш відомих родичів — ляща, плітки чи карася. І дарма. Ця скромна риба має не лише цікаву біологію, а й чималий інтерес як об’єкт аматорського рибальства.

Зовнішні ознаки та середовище існування

Густеру часто плутають з підлящиком через подібну форму тіла. Але досвідчене око легко помітить відмінності: в густери менша голова, товстіші губи, великі очі, а основне — вона має більш сріблясте забарвлення з ніжним фіолетовим відтінком і червонуваті грудні плавці. Дорослі особини рідко перевищують 25 см у довжину та важать близько 300–500 г.

Цей вид добре адаптований до широкого спектру умов: його можна зустріти як у повільних річках, так і в озерах, водосховищах і навіть у технічних водоймах-охолоджувачах. Важлива умова — наявність мулистого або глинистого дна та достатньої кількості органічного корму.

Зимівля: витривалість понад усе

На відміну від багатьох видів, що впадають у “сплячку”, густера залишається відносно активною навіть у холодну пору року. Взимку вона збирається у великі зграї та відходить у глибокі зимувальні ями. Саме там її й можна успішно ловити. У цей період густера поводиться дуже обережно й обирає корм із дна, часто з мінімальним рухом.

Цікаво, що густера витримує пониження рівня кисню у воді краще за багатьох інших риб, що пояснює її присутність навіть у забруднених або пересихаючих водоймах.

На що клює: сезонні особливості

Густера — типовий бентофаг, тобто споживає здебільшого донний корм: личинки комах (мотиль, коретра), дрібних ракоподібних, органічний мул. Влітку не гребує й рослинною їжею — водоростями, нитчастими рослинами, детритом.

Для рибалок важливо враховувати сезонність:

  • Навесні (перед нерестом) — активний кльов на дрібного хробака, опариша, мотиля.
  • Влітку — працюють рослинні насадки: тісто, перловка, манка з ароматизаторами (часник, ваніль, аніс).
  • Восени та взимку — найкращі результати дає мотиль і делікатна донна снасть із чутливим кивком.

Густера добре реагує на підгодівлю. Для цього використовують легкі прикормки з високим вмістом панірувальних сухарів, макухи, пшона. Важливо не перегодувати, оскільки риба обережна і легко відмовляється від клювання.

Практична цінність

М’ясо густери — м’яке, з ніжним смаком, хоча й містить дрібні кістки. Найкраще підходить для смаження, запікання чи сушіння. Особливо цінується як інгредієнт для юшки.

Густера — чудовий приклад витривалого і невибагливого виду, який заслуговує на більшу увагу не лише серед рибалок, а й біологів. Вона є важливою частиною прісноводних екосистем, індикатором екологічного стану водойм та просто цікавою рибою з власним “характером”.

Опубліковано від — Залишити коментар

Велика біла акула (Carcharodon carcharias) у своїй природній екосистемі.

Велика біла акула (Carcharodon carcharias) у своїй природній екосистемі: біологічні особливості, поведінка та екологічне значення

Анотація

Велика біла акула (Carcharodon carcharias), один із найбільш вивчених, але водночас найменш зрозумілих морських хижаків, є ключовим видом у морських екосистемах помірного та субтропічного поясу. У статті розглянуто її екологічну роль, фізіологічні та поведінкові адаптації, особливості середовища існування, а також сучасні загрози, що стоять перед популяціями великої білої акули у світовому океані.

1. Вступ

Велика біла акула — це надзвичайно ефективний морський хижак, що займає вершину трофічної піраміди. Попри популяризацію цього виду у масовій культурі, його реальна екологічна роль у природних екосистемах значно складніша та глибша, ніж загальновідомий стереотип про «людожера».

2. Ареал і середовище існування

Carcharodon carcharias зустрічається в помірних та субтропічних водах усіх океанів. Найвища щільність популяції спостерігається біля узбереж Австралії, Південної Африки, Каліфорнії та Нової Зеландії. Велика біла акула переважно мешкає у прибережних водах із розвиненою екосистемою: континентальні шельфи, скелясті рифи, міграційні маршрути морських ссавців.

У літній період акули можуть заходити в більш прохолодні широти, а взимку — мігрують у тепліші води. Відомі випадки трансоокеанських міграцій на понад 10 000 км, що свідчить про високу мобільність та складну просторову екологію виду.

3. Морфологія та фізіологія

Дорослі особини можуть досягати 6 м у довжину та важити понад 2 тонни. Їх тіло гідродинамічно оптимізоване для тривалого пересування на великі відстані, а надзвичайно потужні щелепи здатні розривати здобич великого розміру. Зуби, розташовані в кілька рядів, постійно оновлюються протягом життя акули.

Унікальною особливістю великої білої акули є здатність зберігати внутрішню температуру тіла вищою за температуру навколишнього середовища, що забезпечує ефективність у прохолодних водах.

4. Харчування і поведінка

Велика біла акула є опортуністичним хижаком. У молодому віці вона харчується рибою та кальмарами, а з віком переходить на більшу здобич: тюленів, морських левів, дельфінів, навіть китів.

Вид проявляє складну мисливську поведінку — використовує укриття, дотримується стратегії раптової атаки знизу, демонструє здатність до навчання. Також спостерігалася «розвідка» об’єктів, зокрема з елементами соціальної поведінки, хоча вид вважається поодиноким.

5. Екологічне значення

Як верхівковий хижак, C. carcharias контролює популяції травоїдних та середньорівневих хижаків, що забезпечує баланс у морських екосистемах. Вид впливає на поведінку морських ссавців, змінюючи їх маршрути та місця харчування. Таким чином, велика біла акула має непряму роль у збереженні морських луків та коралових рифів.

6. Загрози і охорона

Головні загрози: надмірний вилов (як цілеспрямований, так і випадковий при промислі тунця), деградація середовища існування, зміни клімату та зниження чисельності видів-жертв. Попри захист у багатьох країнах, велика біла акула залишається вразливою за класифікацією МСОП (IUCN Red List – Vulnerable).

Окремі популяції, наприклад у Середземному морі, перебувають під критичною загрозою зникнення. Ефективна охорона вимагає міжнародного співробітництва, посиленого моніторингу, заборони торгівлі плавниками та більшої наукової обізнаності.

7. Висновки

Велика біла акула — життєво важливий компонент океанічних екосистем. Її захист не лише етичне зобов’язання людства, але й необхідна умова для стабільності біологічного різноманіття морських середовищ. Подальші наукові дослідження, зокрема із застосуванням супутникового моніторингу, генетики та поведінкової екології, є ключовими для розробки ефективних стратегій збереження.

🔍 Ключові слова:
Carcharodon carcharias, верхівковий хижак, морська екологія, охорона акул, біорізноманіття, МСОП, поведінкова екологія.

Опубліковано від

Адаптаційні можливості броньованих сомів

Адаптаційні можливості броньованих сомів: псевдоходьба по суші і сенсорна навігація в умовах пересихаючих водотоків

Автор: Влад Иващенко
Афіліація: НАН Україна
Ключові слова: броньовані соми, рух по суші, пересихання річок, сенсорні рецептори, адаптація, Loricariidae

Вступ

У контексті глобальних змін клімату та частішого виникнення сезонних пересихань прісноводних екосистем, питання виживання гідробіонтів набувають нової актуальності. Особливий інтерес становлять представники родини Loricariidae — так звані броньовані соми, які демонструють унікальні поведінкові та морфологічні адаптації до нестабільних умов водного середовища. Недавня публікація на порталі Pravda.Ru «Рыба с бронёй, как у танка, научилась ходить по суше: Амазонка раскрыла новый секрет эволюции» (2024) висвітлює одну з таких адаптацій — здатність до пересування по суші (рефлінг).

Метою даної статті є аналіз цих поведінкових механізмів, а також оцінка сенсорних систем, які забезпечують орієнтацію у відносно сухих умовах, що дозволяє цим рибам долати ділянки русел, що пересихають, та добиратися до нових водних артерій. Крім того, буде розглянуто значення цих адаптацій з еволюційної точки зору.

Матеріали та методи

Для аналізу використано: (1) дані щодо поведінки броньованих сомів при пересиханні русла; (2) результати молекулярної систематики субсімейства Neoplecostominae (в складі Loricariidae) як приклад внутрішньої різноманітності родини. Аналіз проведено шляхом якісного узагальнення наявних даних та порівняння поведінкових механізмів із відомими адаптаціями інших прісноводних видів.

Результати

Рухливість по суші («рефлінг»)

Згідно з повідомленням на ПРАВДА.РУ, деякі кільчасті (кольчужні) соми застосовують спосіб пересування по суші, який автори назвали рефлінгом («to ruffle» – перекочування).Механізм включає:

  • Присмоктування рота до поверхні землі;
  • Піднімання грудних плавників;
  • Виконання перекатів за допомогою хвоста та брюшних м’язів.

Це дає змогу рибі «скочуватися» вперед, як «броньований шар», використовуючи тіло як катапульту. Така поведінка має очевидну адаптивну цінність: коли русло річки пересихає, ці соми змушені залишити водяне середовище, і здатність подолати ділянку суші до нового водотоку підвищує їх шанси на виживання.

Сенсорна навігація на суші

Автори повідомлення також вказують на те, що на шкірі цих сомів розміщені смакові рецептори, які дозволяють визначати вологість і напрямок руху до води. Таким чином, риба буквально «чує смак вологи» в повітрі, що допомагає їй орієнтуватися навіть у темряві.

Це цікава адаптація: у воді риби, як правило, орієнтуються за допомогою бокової лінії, зору, хеморецепторів, але для руху по суші потрібний новий набір сенсорних сигналів. Наявність рецепторів на шкірі, здатних реагувати на зміну вологості чи мікроклімату, — доволі рідкісне серед водних видів.

Морфологічні та систематичні аспекти

Молекулярно-систематичне дослідження субсімейства Neoplecostominae (відносно родини Loricariidae) показує, що родина має велику диверсифікацію і що філогенетичні зв’язки між видами ще не в повній мірі вивчені.

Зокрема, у статті Roxo et al. (2012) зазначено, що морфологічні й молекулярні дані вказують на те, що група броньованих сомів має складну історію адаптацій, що, ймовірно, пов’язано з переходами в різні гідрологічні режими — включаючи сезонні водотоки, що пересихають. Таким чином, поведінкові адаптації, описані вище, можуть бути лише частиною великої еволюційної картини.

Обговорення

Отримані дані дозволяють зробити кілька важливих висновків.

По-перше, поведінка рефлінгу у броньованих сомів свідчить про високий ступінь адаптації до нестабільних середовищ. У водотоках тропічних регіонів (наприклад, басейн Амазонка) сезонні зміни гідрології створюють сильний відбір на здатність фізично переміщатися між ізольованими водними артеріями. У цьому контексті здатність не тільки виживати у воді, але й долати сушу — конкурентна перевага.

По-друге, сенсорна навігація на суші (через смакові рецептори на шкірі) відкриває нову перспективу для дослідження: питання про те, наскільки така система поширена серед інших водних організмів, які змушені залишати воду, і які генетичні/фізіологічні механізми лежать в її основі. Це також має значення для розуміння еволюційного переходу водного → напівсухопутного середовища.

По-третє, морфологічна «бронь» (пластини або кісткові щитки) у цих сомів не лише служить захистом від хижаків чи абразії при контакті з піском/глиною, але може також відігравати роль у підтримці руху по суші та утриманні вологи.

Разом із тим існують питання, які потребують подальших досліджень:

  • Які конкретні види броньованих сомів проявляють рефлінг? Наскільки широко це явище поширене — чи це поодинокі види?
  • Яка фізіологічна межа (максимальна довжина ділянки суші, яку може подолати риба) і які фактори впливають (наприклад, вологість субстрату, температура, наявність укриттів)?
  • Чи присутні генетичні маркери, що пов’язані з цією поведінкою — наприклад, підсилена експресія смакових/хеморецепторних білків на шкірі?
  • Яким чином ця адаптація впливає на екологію виду: чи змінюється їх поведінка, час доби, вибір укриттів, конкуренція з іншими видами?

Висновки

Адаптація до пересихання водних середовищ стає критичною для багатьох гідробіонтів, особливо в тропічних регіонах. Броньовані соми родини Loricariidae, демонструючи здатність до пересування по суші через механізм рефлінгу та оснащені сенсорними рецепторами на шкірі для навігації, становлять цікавий приклад еволюційної інновації.

Ці поведінкові й морфофізіологічні особливості свідчать про складну адаптивну історію групи, і їх подальше вивчення може сприяти глибшому розумінню переходів між середовищами (водне → напівсухопутне) та фізіологічних меж виживання прісноводних організмів у мінливих гідрологічних умовах.

Список літератури

.

  1. Roxo, F. F., Zawadzki, C. H., Da Costa Silva, G. J., Chiachio, M. C., Foresti, F., Oliveira, C. (2012). Molecular systematics of the armored neotropical catfish subfamily Neoplecostominae (Siluriformes: Loricariidae). Zootaxa, 3390(1), 1–47.
  2. Roxo, F. F. et al. (2012). Morphological and molecular studies in the family Loricariidae: relationships among its members. Repositorio.UNESP.

Опубліковано від

Зміни в промислі тунця в регіоні Тихого океану: виклики кліматичної адаптації для островних держав

Вступ

Промисел тунця — один із ключових секторів рибного господарства в регіоні Західного та Центрального Тихого океану. Три провідні види — Skipjack tuna (Katsuwonus pelamis), Yellowfin tuna (Thunnus albacares) і Bigeye tuna (Thunnus obesus) — забезпечують значну частку світового вилову тунця. Згідно з оцінками Food and Agriculture Organization (FAO), у 2022 році країни регіону виловили приблизно 2,6 млн тонн тунця, що становить близько 54 % всесвітнього вилову тунця.
Водночас глобальне потепління, зміна температур і структури океанічних вод, а також перерозподіл рибних ресурсів створюють серйозні виклики для сталого розвитку рибного господарства островних держав у Тихому океані.

Біологічно‑екологічні передумови

Тунець — мігруючі пелагічні види, які залежать від певних умов океанічного середовища: температури поверхні води, розподілу поживних речовин, кисневого режиму та течій.
Дослідження показують, що підвищення температури поверхні моря, розширення зон низького кисню та зміна течій призводять до пересування промислово значущих тунцевих видів у східному й південному напрямках у межах Тихого океану.
Це означає, що звичні традиційні промислові зони тунця біля островних країн можуть надалі втратити свою продуктивність.

Прогнози змін і економічні наслідки

Моделізація наслідків зміни клімату свідчить про те, що до 2050 року вилов тунця в економічних зонах островних держав Західного/Центрального Тихого океану може зменшитись у середньому на 10‑30 %.
Для держав, чиї доходи значною мірою залежать від ліцензій на вилов тунця іноземними флотами, це означає серйозні ризики. Наприклад, у Federated States of Micronesia частка доходу від тунцевого вилову може знизитися з 47,2 % до 39,9 %.
Усього проект від Pacific Community (SPC) показав, що зменшення доходів може становити від 40 до 140 млн доларів США щорічно для найбільш залежних держав.
Таким чином, зміна температури океану не лише екологічне питання, але й питання продовольчої та економічної безпеки.

Виклики для промислового управління

  1. Зміщення промислових зон
    Через потепління води продуктивні зони тунця переміщуються далі від узбережжя островних держав, у міжнародні води (outside EEZ). Це знижує можливість островних країн стягувати ренту за вилов.
  2. Скорочення біомаси та прогнозованості
    Зміщення ареалів та зміни у життєвому циклі тунця ускладнюють оцінку запасів та управлінські рішення.
  3. Залежність від ліцензій та іноземних флотів
    Деякі островні держави отримують значну частку бюджетних доходів саме з ліцензування вилову тунця. Зменшення цих доходів створює бюджетні ризики.
  4. Продовольча безпека та альтернативи
    Зменшення традиційного промислу може вплинути на доступність білка для місцевих громад. Потрібні адаптаційні рішення: наприклад, використання пристроїв‑агрегаторів риби (FADs) або розвиток інших видів промислу.

Адаптаційні стратегії та науково‑практичні підходи

– Наразі впроваджується масштабна програма фінансування: 14 островних держав отримали грант від Green Climate Fund (GCF) на 107,4 млн USD (загальна сума 156,8 млн USD із співфінансуванням) для адаптації економік, залежних від вилову тунця, до змін клімату. conservation.org+1

– Використання наукових моделей: наприклад, фізико‑біогеохімічні моделі для прогнозування зміщення тунцевих ареалів.

– Покращення технологій промислу: застосування FADs, модернізація флоту, розвиток місцевої переробки, зменшення витрат палива.

– Міжнародне співробітництво та політика: укладання рамкових угод, де островні держави мають право на компенсацію чи ренту за втрату ресурсів через зміни клімату.

Значення для України та наукової спільноти

Хоча Україна не належить до регіону Тихого океану, виклики, що постають перед островними державами, мають універсальний характер для всього рибного господарства — змінювана просторово продуктивність океанів, потреба адаптації рибної політики, ризики для місцевих економік. Для українських вчених важливими є такі напрями:

  • вивчення впливу змін клімату на розподіл промислових видів у Чорному, Азовському морях та ін.
  • розробка методів прогнозування просторової зміни запасів і структури вилову.
  • розробка механізмів адаптації рибного господарства та бізнес‑сектору.
  • інтеграція екологічних, соціально‑економічних та політичних аспектів сталого управління ресурсами.

Висновки

Зміни температури та інших океанічних умов у регіоні Тихого океану вже спричиняють значне пересування тунцевих ресурсів, створюючи серйозні виклики для островних країн, що залежать від вилову тунця для продовольчої та економічної безпеки. Приблизно до середини XXI століття очікується скорочення вилову у їхніх економічних зонах на 10‑30 %, що може знизити державні доходи на значну частку. Адаптація повинна включати науково обґрунтоване управління, технологічні інновації та міжнародну політичну підтримку. Для української наукової спільноти цей кейс є цінним прикладом того, як рибне господарство може зазнавати впливу глобальних змін і потребує міждисциплінарного підходу до сталого розвитку.

Джерела

  1. Climate change‑driven changes in tuna distribution seen impacting Pacific Ocean economies, research suggests – FAO, 30 травня 2024.
  2. Sustaining Pacific Island Fisheries – Conservation International.
  3. Ecosystems and Climate | TunaPacific: Fisheries news and views – FFA.
  4. 14 Pacific Island countries receive a major grant to manage one third of the world’s tuna in the face of the climate crisis – Conservation International, 20 лютого 2025.
  5. Effect of Climate Change on Pacific Tuna Stocks – Shark Research & Conservation Program / University of Miami.
  6. Ocean warming to take its toll on Pacific islands’ tuna industry – Island Times.
  7. Adapting tuna‑dependent Pacific Island communities and economies to climate change – Green Climate Fund project FP259.
  8. Pacific Nations secure $107 m to protect tuna economies from climate change – Undercurrent News, 28 лютого 2025.
Опубліковано від — Залишити коментар

Рекреаційно-рибальські локації Київської області: огляд перспективних водойм

Rybalka Kyiv

У контексті зростаючої потреби населення у відпочинку на природі, особливо в межах вихідних днів, все більшої популярності набувають рекреаційні практики, пов’язані з аматорським рибальством. Поєднання релаксації, спілкування з природою та елементів спортивної активності сприяє зниженню психоемоційного навантаження та покращенню якості дозвілля. У даній публікації подано огляд деяких популярних та перспективних риболовних водойм Київської області, придатних для сімейного та індивідуального рекреаційного використання.

1. Став “Марчуків” (с. Яцьки, Васильківський район)

Дана водойма функціонує як комерційний риболовний об’єкт з 2022 року після проведення процедури зариблення. Виходячи з повідомлень рибалок, тут наявні такі види риб: Cyprinus carpio (короп), Carassius carassius (карась), Hypophthalmichthys molitrix (товстолоб), Ctenopharyngodon idella (білий амур) тощо. Територія облаштована для організації місць відпочинку, що дозволяє поєднати риболовлю з сімейним дозвіллям на природі.

2. Водойма в с. Заруддя (Вишгородський район)

Ця природна водойма має площу понад 56 га. Біоценоз водойми включає численні види іхтіофауни: окунь (Perca fluviatilis), карась, щука (Esox lucius), плітка (Rutilus rutilus), білий амур, товстолоб, короп тощо. Водойма розташована в екологічно привабливій місцевості з чистим повітрям та зручним автомобільним під’їздом (асфальтована дорога).

3. Озеро «Дар» (Бучанський район)

Озеро характеризується високим ступенем облаштування: наявні пірси для риболовлі, альтанки, зони для барбекю. У водоймі мешкають такі види риб: білий амур, краснопірка (Scardinius erythrophthalmus), лин (Tinca tinca), карась, окунь, щука, судак (Sander lucioperca), короп тощо. Об’єкт активно використовується для рекреаційного відпочинку у літній період.

4. Озеро «Солтанівка» (с. Хлепча, Васильківський район)

Загальна площа водойми становить понад 14 га, максимальна глибина — понад 3 м. Озеро систематично зариблюється, що забезпечує сталі популяції таких видів, як: судак, окунь, короп, щука, плітка, товстолоб, білий амур, лин. Водойма є популярним об’єктом серед рибалок-аматорів та поціновувачів пікніків на відкритому повітрі.

5. Ставок «Ебісу» та лиман «Ошитки» (урочище Ошитки, Вишгородський район)

Лиман площею понад 326 га відділений дамбою від Київського водосховища. Водойми вирізняються значною видовою різноманітністю іхтіофауни, серед яких: лящ (Abramis brama), товстолоб, сом (Silurus glanis), осетер (Acipenser spp.), щука, окунь, карась, короп, плітка, лин, білий амур, судак, веслоніс (Polyodon spathula), жерех (Aspius aspius) та інші. Територія оснащена дерев’яними пірсами, а природне оточення сприяє формуванню умов для сімейного відпочинку.

Висновок

Рибальські локації Київської області демонструють високий рекреаційний потенціал у поєднанні з багатством іхтіофауни та якісною інфраструктурою. Популяризація подібних об’єктів сприяє розвитку сталого туризму, збереженню природного середовища та формуванню культури відповідального дозвілля.

Топ-5 місць для риболовлі в Україні — жовтень 2025

1. Острів Труханів (Київ)

Популярне місце серед киян, де можна ловити коропа, сома, щуку та судака. Особливо добре підходить для риболовлі з берега. Згідно з даними FishingReminder, на острові Труханів є кілька потенційних місць для риболовлі, таких як Almavne Ozero, Vita, Ostrov Kazachiy та інші.

2. Дніпровський лиман (Одеська область)

Це місце відоме своєю різноманітністю риби, зокрема коропом, сазаном, щукою та судаком. Лиман з’єднується з Дністром, що забезпечує багатий рибний ресурс. Враховуючи фазу Місяця, найкращі дні для риболовлі — 1–2, 14–16, 25–31 жовтня.

3. Озеро Ялпуг (Болградський район, Одеська область)

Найбільше природне озеро України, де мешкає до 40 видів риб. Озеро підходить для ловлі як з берега, так і з човна. Рекомендується звертати увагу на прогнози кльову та дотримуватися місцевих правил риболовлі.

4. Національний природний парк «Бузький Гард» (Миколаївська область)

Розташований на річці Південний Буг, цей парк відомий своєю мальовничою природою та багатим рибним ресурсом. Особливо популярна риболовля на щуку, судака та сома. Враховуючи фазу Місяця, найкращі дні для риболовлі — 1–2, 14–16, 25–31 жовтня.

5. Річка Десна (Чернігівська область)

Річка, багата на різноманітні види риб, зокрема коропа, сазана, щуку та судака. Особливо популярна серед місцевих рибалок. Згідно з даними FishingReminder, на річці Десна є кілька потенційних місць для риболовлі, таких як Almavne Ozero, Vita, Ostrov Kazachiy та інші.

Опубліковано від

Незаконна торгівля європейський вугор

Незаконна торгівля європейський вугор (Anguilla anguilla): виклики для сталого промислу та природоохоронної політики

Вступ

Європейський вугор (Anguilla anguilla) — вид, що перебуває під особливою загрозою. За оцінками International Union for Conservation of Nature (IUCN), він має статус «критично зникаючий». Попри це, незаконна торгівля ним донині є однією з найбільш прибуткових незаконних операцій у світі дикої природи.

У цій статті розглядаються масштаби, механізми та наслідки нелегального промислу й експорту європейського вугра, а також шляхи протидії цьому явищу — з акцентом на значення для науки, промислової політики й охорони біорізноманіття.

Біологічні та екологічні передумови

Європейський вугор має складний життєвий цикл: личинки нерестового походження мігрують із Саргасового моря до європейських річок і заток, де ростуть у прісній або солонуватій воді; дорослі особини повертаються до Саргасового моря для нересту.
Виробництво вугрів у замкнутих умовах на комерційній основі до сих пір є майже неможливим. Як наслідок, промисел і вирощування бізнес‑структур залежать від вилову молодих форм — «glass eels» (скляні вугри).
За даними, рекрутмент (приплив молоді) вугра скоротився до рівня приблизно 1 % від рівнів 1980‑х років.

Ці фактори створюють високу вразливість виду до будь‑якого додаткового тиску з боку промислу чи незаконної діяльності.

Масштаби та механізми нелегальної торгівлі

Масштаби

  • Нелегальний ринок європейського вугра оцінюється в до кількох мільярдів євро щорічно.
  • Наприклад, операція Europol «Operation Lake V» із залученням правоохоронних органів понад 24 країн зафіксувала тисячі перевірок, сотні вилучень та десятки арештів.
  • Організація Sustainable Eel Group (SEG) оцінює, що щорічно до 100 тонн «glass eels» нелегально вивозиться з Європи.

Механізми

  • Молодь вугра виловлюється у прибережних районах Франції, Іспанії, Португалії, Великобританії.
  • Далі вона нелегально експортується до Азії (зокрема до Китаю, Гонконгу, Японії), де її дорощують у фермерських господарствах.
  • Трафік часто здійснюється складними шляхами: транзитом через африканські країни (Марокко, Сенегал), використовуючи різні «маскувальні» методи — укриття у контейнерах з мідіями, пакування в багажі, зміна назви виду при експорті.
  • Попри заборону експорту з ЄС з 2010 року (нульова квота) мережі контрабанди продовжують діяти, пристосовуючись до посилення контролю.

Наслідки для промислу, екосистем і политик

Для виду

Постійний вилов молоді призводить до скорочення популяцій вугра, що вже зазнали значного виснаження. Wetlands International Europe+1 Без припливу молоді життєвий цикл виду може бути порушений, а спроможність популяції відновлюватися — серйозно знижена.

Для промислової та місцевої економіки

І хоча виробництво вугра в Європі скорочується, незаконний вилов створює нечесні умови конкуренції, шкодить легальному бізнесу, руйнує довіру до ланцюгів постачання та стимулює криміналізацію рибного промислу.

Для міжнародної політики і регулювання

Торгові мережі вугра — це приклад перетину сфер охорони природи, боротьби зі злочинністю, регулювання рибальства та транснаціональних ланцюгів постачання. Недостатня прозорість ланцюгів, недосконалість стеження, слабка координація між країнами створюють вразливості.

Виклики і перспективи контролю

Виклики

  • Відстеження походження «glass eels» — технологічно й логістично складне завдання.
  • Торговці й контрабандисти швидко адаптуються до перевірок, винаходячи нові маршрути й способи маскування.
  • Правова інфраструктура різних країн не завжди синхронізована, а відповідальність — не завжди адекватно застосована.

Перспективи

  • Розвиток ДНК‑аналізу (eDNA) як інструмента для перевірки походження вугра.
  • Міжнародне розширення охорони через Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora (CITES) — пропозиції охопити всі види роду Anguilla.
  • Підвищення прозорості в ланцюгах постачання, розвиток сертифікації «легального походження», контроль за транспортом і експортом.
  • Залучення науки, громадськості й бізнесу до моніторингу та зменшення попиту на нелегальну продукцію.

Висновки

Незаконна торгівля європейським вугром — це не лише питання окремого виду, а виклик для глобальної системи контролю за дикою природою, рибним господарством і міжнародною торгівлею. Для України та країн регіону важливий досвід Європи:

  • необхідність врахування не лише традиційного вилову, а й нелегальних витоків,
  • потреба у зміцненні нормативно‑правової бази,
  • важливість участі у міжнародних механізмах репо́ртингу та обміну інформацією.

У науковому контексті ця проблема актуалізує теми: сталого управління рибними ресурсами, транскордонного контролю, екологічного криміналу, і промислової екології. Подальші дослідження мають включати генетичний моніторинг, оцінку впливу нелегального вилову на локальні екосистеми, а також аналіз ефективності політик «легалізації» та сертифікації.

Джерела

  1. Inside the illegal eel trade: is there a way to stop Europe’s biggest wildlife crime before it’s too late? – The Guardian, 22 жовтня 2025.
  2. TRAFFIC: Wildlife Money Trails. June 2023.
  3. Jail for glass eel traffickers – Association «Robin des Bois», 11 квітня 2025. r
  4. International Police Operation Nets 52 Glass Eel Smuggling Suspects – OCCRP.
  5. EU Action Plan against Wildlife Trafficking – Commission Staff Working Document.
  6. Inside the takedown of Europe’s multi‑billion pound eel mafia – Wetlands International Europe.
  7. Eel Trafficking by Air Found in Operation Lake‑V – Border Security Report, 7 червня 2021.
  8. From Belgium to China: illegal eel trade brings billions of euros, but police are still conducting raids – УНН, 3 серпня 2025.
  9. Operation against Glass Eel Trafficking – EUCRIM, 6 червня 2018.
  10. Trafficking | Sustainable Eel Group.
  11. Export of endangered eels to Russia ends after UK government ban – The Guardian, 28 березня 2025.