Опубліковано

Карликова акула (Euprotomicrus bispinatus)

Гавайський університет у Маноа: нове дослідження

Нове дослідження, проведене океанографами Гавайського університету в Маноа та опубліковане в журналі Current Biology, свідчить про те, що глибоководний видобуток корисних копалин може серйозно загрожувати 30 видам акул, скатів і химер (так званих “акул-примар”), чиї ареали перетинаються із запланованими зонами видобутку. Багато з цих видів уже перебувають під загрозою зникнення, а гірничодобувна діяльність, що порушує морське дно та спричиняє утворення шлейфів осаду, може значно підвищити ризик їхнього зникнення.

Карликова акула (Euprotomicrus bispinatus) — другий за розмірами вид акул у світі — є одним із видів, чий ареал безпосередньо перетинається з потенційними зонами глибоководного видобутку.

Дослідники порівняли глобальні карти ареалів акул, скатів і химер, створені Групою спеціалістів МСОП з питань акул, із територіями, виділеними Міжнародним органом з морського дна (ISA) для розробки родовищ. Аналіз також враховував особливості розмноження кожного виду та глибини, на яких вони мешкають, для оцінки їхньої вразливості до впливу видобувної діяльності. Наприклад, багато скатів та химер відкладають ікру на морському дні, що робить їх особливо чутливими до механічних порушень з боку гірничодобувної техніки.

Серед проаналізованих видів були як добре відомі — китова акула, манти, мегаротова акула — так і малодосліджені глибоководні форми: карликова акула, “шоколадний” скат, гостроноса химера. Химери представляють унікальну групу хрящових риб, споріднених з акулами та скатами, іноді їх називають акулами-примарами.

Команда виявила, що 30 видів можуть постраждати внаслідок осадових викидів, а 25 із них — також через механічне руйнування морського дна. Зокрема, для 17 видів гірничодобувна діяльність потенційно охоплює понад половину їхнього вертикального діапазону поширення.


Оцінка ризиків і пропозиції для мінімізації впливу

Потенційні роботи з видобутку плануються, зокрема, у зоні Кларіон-Кліппертон — обширній абісальній рівнині, що простягається від Гавайських вод до східної частини Тихого океану. Прийняття ефективних управлінських рішень вимагає чіткого розуміння можливого впливу на морське середовище та залежні від нього спільноти.

«Акулоподібні риби є другою за рівнем загрози групою хребетних у світі, переважно через надмірний промисловий вилов», — зазначив професор океанографії SOEST та співавтор дослідження Джефф Дрейзен. — «Ураховуючи їхню вразливість, ці види повинні бути включені в обговорення екологічних ризиків, пов’язаних із глибоководним видобутком, а органи моніторингу повинні пам’ятати, що видобуток може створювати додаткове навантаження на їхні популяції».

Автори пропонують низку рекомендацій для покращення охорони вразливих видів у зонах потенційного впливу:

  • впровадження програм довгострокового моніторингу;
  • включення акулоподібних у процедури оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС);
  • створення морських охоронюваних територій.

Ці заходи можуть бути імплементовані як в рамках регуляторних документів ISA, так і з боку підрядників при проведенні попередніх наукових досліджень.


Глобальні наслідки для океанських екосистем

«Багато з виявлених видів дуже мобільні та здатні долати великі відстані в океані», — зазначив Аарон Джуда, провідний автор дослідження та аспірант Школи наук про океан, Землю та технології (SOEST). — «З огляду на мобільність видів та географічну близькість Гавайських островів до районів видобутку, наслідки діяльності можуть непрямо вплинути й на екосистеми, розташовані поблизу архіпелагу».

Джуда продовжує дослідження для виявлення нових видів, ареали яких можуть перетинатися з територіями видобутку, але ще не були враховані в попередньому аналізі. Це може вказувати на ще ширший масштаб потенційної загрози з боку глибоководної видобувної діяльності для океанської фауни.