Індія просуває традиційне рибальство: планується глобальна екомаркування тунця з Лакшадвіпу
Кочі, Індія | Вересень 2025
Міністерство рибальства Індії оголосило про запуск ініціативи з міжнародної сертифікації сталого промислу тунця, виловленого традиційними методами у районі Лакшадвіпських островів. Проєкт спрямований на отримання глобального екомаркування, що має відкрити доступ до преміальних експортних ринків, включно з ЄС, Японією та США.
🐟 Контекст і мета ініціативи
Лакшадвіп — це архіпелаг в Аравійському морі, де місцеві рибалки протягом поколінь використовують екологічно безпечні методи лову, зокрема — удочками та ручними лініями. На відміну від масового тралового лову, цей спосіб:
- майже не пошкоджує морське середовище;
- виключає прилов нецільових видів;
- забезпечує сталість популяцій тунця жовтоперого та смугастого виду.
Міністерство планує подати документи до організації Marine Stewardship Council (MSC) — однієї з провідних міжнародних інстанцій з сертифікації сталого рибальства.
⚓ Інфраструктурні зміни та цифровізація
Для досягнення стандартів MSC та інших світових екомаркувань, уряд Індії вже:
- інвестує в оновлення портів та рибальських баз у Каваратті, Агінґарі та Калпені;
- запроваджує цифрові інструменти для простежуваності улову;
- розширює програми навчання рибалок щодо належної післяловної обробки та зберігання продукту;
- планує впровадити технології охолодження без використання фреонів (eco-chill).
🌊 Значення для біорізноманіття та локальних громад
Проєкт не лише експортно орієнтований, а й має високу соціальну та екологічну значущість:
- Зайнятість: понад 3 000 місцевих рибалок отримають доступ до вигідніших каналів збуту.
- Екосистеми: традиційні методи допоможуть зменшити антропогенне навантаження на коралові рифи.
- Трансфер досвіду: можлива реплікація моделі в інших регіонах з подібними промислами — включно з країнами Африки, Азії та, потенційно, Чорноморським регіоном.
🌐 Міжнародний контекст
Підвищений попит на сталу морську продукцію у глобальному ланцюгу постачання створює унікальні можливості для країн, що розвиваються, які зберегли традиційне рибальство. Саме тому приклад Лакшадвіпу може стати прикладом етичної експортної моделі, адаптованої до кліматичних викликів XXI століття.
Редакція рекомендує українським дослідникам рибного господарства та морської екології вивчити цей кейс як потенційну модель для створення локальних систем екомаркування, орієнтованих на сталий розвиток, міжнародну торгівлю та захист біорізноманіття.
